Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Лекции Реалізація договору позики в електронній комерції В.А Кройтор, М.М. Фролов
описание | темы | ключевые слова 

Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність або на праві повного господарського ведення (оперативного керування) гроші або речі, визначувані родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю ту ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Ціль договору позики - задоволення інтересів позичальника за рахунок майна позикодавця.

Сторони в договорі позики: позикодавець, позичальник. Ними можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Як позичальника і позикодавця може виступати і держава.

Юридична характеристика договору.

Договір позики є реальним, тобто вважається укладеним у момент передачі грошей або речей. Реальний характер договору позики виражається й у тім, що навіть наявність письмового документа про одержання позичальником грошей або речей не позбавляє позичальника права заперечувати існування договору.

Договір позики може бути оплатним, що передбачає виплату відсотків по позикових операціях, або безоплатним (безпроцентним). Як правило, договір позики між громадянами, не здійснюючими підприємницьку діяльність, передбачається безпроцентним, тобто безоплатним.

У силу того, що позичальник здобуває лише обов'язок, а позикодавець - право вимагати повернення боргу, договір односторонній.

Істотні умови договору - предмет, термін, а якщо договір оплатний то і ціна.

Предмет договору позики - гроші або інші речі, обумовлені родовими ознаками. У цьому виявляється відмінність розглянутого договору від договорів майнового найму і позички (безплатного користування), предметом яких можуть бути тільки індивідуально-визначені речі. Крім того, у двох зазначених договорах наймач і позикоодержувач здобувають лише право користування річчю, але не право власності на річ, а тому і не несуть ризику її випадкової загибелі. Розмежування договору позики й іррегулярного збереження (збереження зі знеособлюванням речі), коли до хоронителя переходить право власності на передані речі проводять на основі цілей договору. Якщо ціль договору позики - задоволення інтересів позичальника, то ціль іррегулярного збереження інша - надання послуги поклажодателю. Грошова позика може бути надана як у гривні, так і в іншій валюті.

Термін, на який надається позика, повинний бути зазначений у договорі. Якщо така указівка відсутня, договір вважається укладеним до витребування, і позикодавець у будь-який момент може вимагати погашення боргу, надавши для цих цілей позичальникові семиденний пільговий термін (ст. 165 ЦК), якщо обов'язок негайного виконання не випливає з закону або договору. Варто також враховувати, що термін зв'язує кредитора в смислі неможливості вимагати дострокового виконання, а боржника - у смислі визначення часу, до якого він зобов'язаний борг погасити. Однак, не виключається і дострокове погашення позики.

Ціна - це відсотки за надану позику. За загальним правилом договір позики є безоплатним і тільки у випадках прямо передбачених законом, стягування відсотків допускається. Прикладом тому можуть служити банківські операції, позики кредитних союзів, ломбардів і т.д. Однак, якщо позичальник не сплатив борг у встановлений термін або в межах семи днів після пред'явлення позикодавцем за безстроковим договором відповідної вимоги, він завжди зобов'язується до сплати 3% річних за весь період прострочення, оскільки для відносин даного виду не встановлений інший розмір відсотків.

Форма договору позики між громадянами може бути як усною, так і письмовою. Договори позики на суму понад 50 грн. повинні виконуватися в писемній формі, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Недотримання простої письмової форми не веде до недійсності договору, а лише позбавляє сторони права у випадку суперечки посилатися в підтвердження договору на показання свідків. Однак якщо сума боргу понад 50 грн. утворилася в результаті підсумку декількох договорів позики, у підтвердження кожного договору позикодавець може посилатися на показання свідків.

Зміст договору позики виходячи з його однобічної природи складає обов'язок позичальника повернути позику і кореспондуюче їй право вимоги займодавця. Позичальник вправі розпоряджатися переданими йому грішми і родовими речами. По витіканню терміну договору позичальник зобов'язаний повернути не ті ж грошові знаки або речі, а тільки таку ж суму грошей і рівну кількість речей того ж роду і якості. Однак, якщо позичальник не сплатив борг у встановлений термін або в межах семи днів після пред'явлення позикодавцем за безстроковим договором відповідної вимоги, він зобов'язується не тільки до сплати 3% річних за весь період прострочення, але і сума грошового зобов'язання повинна бути повернута з урахуванням коефіцієнта інфляції.

Позичальник вправі оспорювати договір позики по його безгрошовості, доводячи, що гроші або речі в дійсності не отримані від позикодавця або отримані але в меншій кількості, чим зазначено в договорі. При оспорюванні договору позики за цією підставою позичальник повинен представити відповідні докази. Якщо договір позики повинен бути укладений у писемній формі, позичальник не може доводити бездгрошовість договору шляхом показань свідків, а повинен представити такі докази, які допускаються при підтвердженні договору позики.

Використання будь-яких видів доказів для оспорювання договору позики по його безгрошовості допускається не залежно від суми договору в тих випадках, коли має місце кримінально карне діяння з боку позикодавця або третіх осіб, чиї дії вплинули на здійснення договору, що оспорюється, (наприклад складання підробленої розписки, спонука до підписання розписки шляхом фізичного насильства і т.д.). Наявність кримінально карного діяння повинне бути підтверджено вироком суду або постановою слідчих органів.

При цьому позичальник вправі посилатися на те, що: а) зазначені в письмовому документі (розписці, позиковому листі і т.п.) гроші або речі не були їм у дійсності отримані; б) гроші або речі були отримані позичальником, але в меншій кількості, ніж було вказано в договорі позики.

Кредитний договір і його види

Кредит - позиковий капітал, що передається в тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності і цільового характеру використання.

Кредитний договір - це угода, у силу якої банк або інша кредитна організація (кредитор) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути отриману грошову суму і сплатити відсотки за неї. Кредитний договір - різновид договору позики.

Сторони кредитного договору - кредитор, у якості якого виступає банк або інша кредитна організація, яка має ліцензію Банку України на всі або окремі банківські операції, і позичальник, у якості якого може виступати будь-який суб'єкт цивільного права, що одержує грошові кошти для підприємницьких або споживчих цілей.

Юридична характеристика договору. Кредитний договір на відміну від договору позики може бути консенсуальним. З консенсуальності випливає його двосторонній зобов'язуючий характер. Кредитний договір завжди є оплатним.

Істотні умови договору - предмет, ціна, термін.

Предмет договору - грошові кошти (національна або іноземна валюта), але не інші речі, обумовлені родовими ознаками.

Ціна - плата за кредит. Плата за кредит виражається у відсотках, що встановлюються за договором. Порядок сплати відсотків (річні, щомісячні й ін.) залежить від терміну договору і фіксується в ньому.

Термін є істотною умовою кредитного договору. Останній не полягає на умовах "до запиту", як звичайна позика, але, будучи оплатним видом позики, може бути достроково виконаний лише за згодою кредитора.

Форма договору - письмова.

Зміст кредитного договору в цілому збігається зі змістом договору позики. Найбільш значимими є: обов'язок кредитора - видати в термін кредит; обов'язку позичальника - використати кредит за цільовим призначенням, повернути його в термін, виплатити належним чином відсотки за кредит. З огляду на ту обставину, що кредит повинний використовуватися на визначені цілі, у договорі, як правило, передбачається право банку контролювати цільове використання кредиту. Для забезпечення такого контролю на позичальника покладаються обов'язки представляти кредиторові визначену документацію, фінансові і звітні документи, обмовляється право банку контролювати напрямки використання коштів, перевіряти і встановлювати обсяги виробничих витрат при капітальному будівництві і т.д. Як правило позичальник зобов'язаний забезпечити зворотність кредиту способом передбаченими сторонами.


є: обов'язок кредитора - видати в термін кредит; обов'язку позичальника - використати кредит за цільовим призначенням, повернути його в термін, виплатити належним чином відсотки за кредит. З огляду на ту обставину, що кредит повинний використовуватися на визначені цілі, у договорі, як правило, передбачається право банку контролювати цільове використання кредиту. Для забезпечення такого контролю на позичальника покладаються обов'язки представляти кредиторові визначену документацію, фінансові і звітні документи, обмовляється право банку контролювати напрямки використання коштів, перевіряти і встановлювати обсяги виробничих витрат при капітальному будівництві і т.д. Як правило позичальник зобов'язаний забезпечити зворотність кредиту способом передбаченими сторонами.


На правах рекламы: