Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Судебная практика Про питання захисту авторських прав в Інтернеті
описание | темы | ключевые слова 

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

N 04-1/5-7/82 від 05.06.2000

 

Про питання захисту авторських прав в Інтернеті

 

Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов розглянула заяву ТОВ редакції газети " В...", м. Київ про перевірку постанови від 30.03.2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області у справі N 16/43 за позовом ТОВ редакції газети "В...", м. Київ до ТОВ "Б...", м. Дніпропетровськ про стягнення 10000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 31.01.2000 р. відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Б..." 10000 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав ТОВ - редакції газети "В..." шляхом розміщення в мережі Інтернет на сайті відповідача статті, опублікованої в газеті "В...". Рішення суду мотивоване тим, що авторський договір, укладений позивачем з автором статті, є недійсним, у зв'язку з чим він не породжує для його сторін прав і обов'язків, що тягне недоведеність вимог позивача та відмову у задоволенні позовних вимог.

Голова арбітражного суду Дніпропетровської області П... перевірив рішення у справі в порядку нагляду за заявою позивача і постановою від 31.03.2000 р. залишив його без зміни. Постанова мотивована тим, що розміщення матеріалу на сайті у системі мережі Інтернет не є використанням твору, оскільки воно не належить ні до відтворення, ні до показу, ні до сповіщення твору, у зв'язку з чим не потребує дозволу особи, яка має авторське право.

ТОВ - редакція газети "В...", не погоджуючись із рішенням та постановою арбітражного суду Дніпропетровської області у цій справі, в заяві про перевірку в порядку нагляду просить судову колегію Вищого арбітражного суду України скасувати їх, позовні вимоги задовольнити. При цьому заявник, зокрема, посилається на те, що, всупереч викладеному в постанові висновку суду, розміщення матеріалу (статті) в мережі Інтернет є його відтворенням у розумінні ст. 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що протизаконно відтворений відповідачем матеріал є статтею - літературним письмовим твором белетристичного характеру, яка охороняється згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 того ж Закону.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи, доводи заявника і зазначає таке.

Підставою для звернення ТОВ - редакції газети "В..." із цим позовом до суду було розміщення ТОВ "Б..." на сайті в мережі Інтернет матеріалу "Побалуйте бухгалтера сладким - и Вы не пожалеете", що у 1997 році був опублікований у газеті позивача і майнові авторські права на який були передані редакції газети автором статті Т... на підставі авторського договору від 27.01.97 р., у зв'язку з чим позивач вважає свої авторські права порушеними і вимагає від ТОВ "Б..." компенсації в розмірі 10000 грн.

Слід зазначити, що згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12 ) цим Законом охороняються, зокрема, особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право).

Статтею 14 вказаного Закону передбачено, що автору або іншій особі, яка має авторське право, належать виняткові права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом, зокрема, виняткове право дозволяти або забороняти:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання і публічне сповіщення творів;

3) публічний показ;

4) будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі чи по проводах уже переданих в ефір творів, якщо воно здійснюється іншою організацією;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) розповсюдження творів шляхом продажу, відчуження іншим способом або шляхом здачі в найом чи у прокат та іншої передачі до першого продажу примірників твору;

8) здача в найом після першого продажу, відчуження іншим способом примірників аудіовізуальних творів, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих на фонограмі або у формі, яку читає машина;

9) імпорт примірників творів.

При цьому зазначено, що цей перелік не є вичерпним, а також, що автор має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір й іншими способами.

Статтею 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права визначено, що відтворення творів – виготовлення одного або більше примірників твору або фонограми в будь-якій матеріальній формі, в тому числі у звуко- і відеозапису, а також запис твору або фонограми для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору.

З аналізу цієї норми випливає, що розміщення творів у мережі Інтернет у вигляді, доступному для публічного споживання, є їх відтворенням у розумінні ст. 4 Закону України "Про авторське право і суміжні права" , у зв'язку з чим на розміщення творів у Інтернеті поширюється дія згадуваної ст. 14 того ж Закону.

Між тим, підставою для застосування статті 44 цього Закону, якою передбачене право осіб, що мають авторське право і суміжні права, вимагати за порушення їх прав відшкодування збитків, виплати компенсації тощо, є доведення факту такого порушення особою, до якої висуваються претензії.

З матеріалів цієї справи є очевидним, що спірний матеріал "Побалуйте бухгалтера сладким - и Вы не пожалеете" без зазначення відомостей про автора чи особу, яка має авторські права на нього, було розміщено в мережі Інтернет на декількох сайтах (аркуші справи 28-40), тобто вказана інформація містилась у численних загальнодоступних джерелах.

За таких обставин підстави вважати безпосереднім зв'язок між публікацією статті "Побалуйте бухгалтера сладким - и Вы не пожалеете" в газеті "В..." та розміщенням вказаного матеріалу на сайті відповідача є відсутніми, а позовні вимоги у цій справі є недоведеними і задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, підстав для скасування чи зміни резолютивної частини рішення і постанови арбітражного суду Дніпропетровської області у цій справі судовою колегією Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов не вбачається.

Керуючись статтями 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України, судова колегія Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення від 31.01.2000 р. і постанову від 30.03.2000 р. арбітражного суду Дніпропетровської області у справі N 16/43 залишити без зміни.


На правах рекламы: