Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Лекции Теоретичні аспекти правових основ платіжних систем. Прокопенко В.Ю.
описание | темы | ключевые слова 

Теоретичні аспекти правових основ платіжних систем.

Для ефективної діяльності платіжної системи необхідні правила, які регулювали б права та обов'язки всіх учасників процесу платежу як у нормальних умовах функціонування платіжної системи, так і у випадку якихось порушень такого функціонування. Це набуває особливого значення, коли відбувається перехід від традиційних платіжних систем на основі паперових документів до сучасних електронних систем платежів, у яких значно важче визначити стан та місцезнаходження конкретного платіжного документа на певний момент.
Звичайно, неможливо визначити ідеальну структуру відповідної нормативно-правової бази. На одному кінці спектра - правова база, що регулюється загальнонаціональним або федеральним законодавством (у цьому випадку платіжна система може функціонувати виключно на законодавчій основі). На іншому кінці спектра нормативно-правова база може мати незначну законодавчу підтримку або зовсім відсутні спеціальні закони, натомість велику роль відіграють різного роду контракти та договори між сторонами. Насправді ж у кожній конкретній країні може бути застосований конкретний підхід, що міститься посередині між цими двома крайнощами.
Важливо, щоб платіжні системи мали чіткий та повний комплекс правил, відомих усім учасникам та іншим зацікавленим особам. Платежі, що є необхідним елементом економічної діяльності, залежать від узгоджених дій різних сторін (платника, одержувача платежу, банків), інтереси яких часто зазнають протиріч. Оскільки платежі пов'язані з наданням кредиту, що може бути значним, вони також зумовлюють фінансовий ризик для гасника, який може поширюватись і на інших осіб, що беруть участь у розрахунків з недостатньо надійною з фінансового боку стороною. Тому необхідно чітко визначити права та обов'язки всіх сторін і передбачити дійовий механізм санкцій щодо забезпечення виконання зобов'язань.
Правила платіжної системи можуть бути викладені в законодавчому нормативному акті, угоді або разом у цих документах. Закон може забезпечити стабільність та пріоритет щодо інших правил; нормативний акт надає можливість коригувати правила при необхідності, а угода дозволяє приватному сектору впливати на процес визначення правил.
Правила та закони мають важливе значення також з точки зору їх стимулюючого або стримуючого впливу на учасників платежів у виборі ними того чи іншого методу обробки трансакцій.
Особливо важливим є опрацювання та запровадження законодавчих актів для сприяння автоматизації обробки платежів з метою підвищення ефективності платіжної системи.


Існують суттєві відмінності між різними країнами щодо правових основ регулювання платіжних систем. У всіх країнах існує так зване банківське законодавство, основною метою якого є регулювання питань ліцензування банків та нагляду за ними. Крім того, прийнято закони про центральні банки, що визначають сферу відповідальності центрального банку, зокрема його функції стосовно платіжних операцій.
Поряд з вищезазначеними законами існують також конкретні законодавчі акти, що встановлюють правила використання певних фінансових інструментів (наприклад, чеків та переказних векселів) при виконанні платежів.
Крім того, методи виконання платіжних операцій визначаються також у загальних законодавчих документах, наприклад, цивільному кодексі чи комерційному кодексі будь-якої конкретної країни.
Деякі інші закони також можуть стосуватись платежів, Наприклад, закон про банкрутство може обумовити вирішення питання про те, чи можна анулювати платіж, виконаний однією стороною, яка згодом збанкрутувала, іншій стороні. Закони країни про банкрутство банків можуть суттєво впливати на статус платежів, які були ініційовані, але не були завершені до такого банкрутства. Безумовно, має бути вирішене питання про відповідальність у разі банкрутства одного з учасників. Коли відсутні ретельно укладені правила та допоміжні механізми, у випадку банкрутства банку-посередника користувач може втратити всю суму свого платежу або очікуваного надходження. Разом з тим закон повинен забезпечити подальше нормальне функціонування платіжної системи. Тому важливо, щоб кредитори могли вимагати стягнення належних сум лише в межах наявних у банкрута коштів.
У більшості країн спеціальним законодавством регулюються операції з картками.
Певні аспекти виконання платежів порушуються і у законодавстві про захист прав споживачів.
До того ж, банківські закони загального характеру можуть також регламентувати умови відкриття банками рахунків, права щодо коштів на депозитах та процес кредитування. У випадку багатовалютних і транскордонних угод на процес виконання платежів можуть впливати численні законодавчі положення, що стосуються валютних та транскордонних трансакцій.
Чіткі закони про платежі сприяють визначеності щодо платіжного процесу запобіганню загальних порушень у діяльності, що пов'язана з платежами.
При роботі над створенням законів про платежі постає питання: чи має уряд визначати права та обов'язки усіх учасників платежів (включаючи банки-кореспонденти та посередників), чи слід законодавче дозволити сторонам в окремих платіжних операціях, поряд з їх банківськими установами та розрахунковими палатами, самим домовлятися про свої права й обов'язки. З одного боку, ринкові принципи та необхідність проявляти гнучкість у фінансових справах є аргументами на користь таких угод. Наприклад, розрахункові палати часто впроваджують важливі правила, що стосуються прав та обов'язків сторін і є обов'язковими для їх членів, включаючи правила щодо розподілу фінансових збитків. Банки-кореспонденти “регулюють” частину своїх платіжних операцій шляхом приватних контрактів. З іншого боку, прагнення забезпечити пріоритетність використання визначень та стандартів загальнодержавної платіжної системи є аргументом на користь єдиних норм, що базуються на законі або встановлені в адміністративно-розпорядчому порядку.
Здебільшого це питання повинна вирішувати кожна країна окремо в контексті її власних норм комерційного та платіжного права, ЇЇ загальних правових принципів, практичної доцільності різних правових стратегій.
Закон про платежі має врівноважувати інтереси різних учасників платіжної системи. Наприклад, надавачі платіжних послуг, включаючи банки та розрахункові організації, бажають мати економічно обгрунтовані закони та норми, дотримання яких не пов'язане з великими витратами. Мабуть, і кінцевим користувачам платіжної системи потрібні правила, що не потребують особливих затрат. Однак деякі кінцеві користувачі можуть бути зацікавлені у відносно дорогих заходах щодо захисту інтересів споживача, я призведуть до великих витрат. Тому необхідний баланс інтересів. Природно очікувати, що як кінцеві користувачі, так і установи, що надають їм послуги, наполягатимуть на ухваленні юридичних положень, які дозволяли б їм перекладати тягар ризиків або втрат на іншу сторону. Отже, і тут, мабуть, потрібне певне збалансування інтересів.
Останнім часом особливо великого значення набуває законодавче врегулювання питань, пов'язаних з платежами на електронній основі, якого раніше могло не існувати. Доки електронні платежі не матимуть повноправного юридичного статусу, учасники платіжної системи наполягатимуть на отриманні паперового повідомлення про переказ, перш ніж відповідний розрахунок вважатиметься остаточним, що зведе нанівець ефективність електронної системи

Окремі положення та норми виконання платежів в основному викладаються в угодах на основі цивільного права і у загальних правилах, узгоджених між сторонами, що домовляються.
Правила платіжної системи повинні чітко визначати суттєві елементи платежу щодо форми та методів передачі (паперові, електронні, усні тощо), а також учасників, щоб вони розуміли, коли виконується платіж і які мають права та обов'язки, пов'язані з цією подією. Так, для платежів на паперовій основі часто обумовлені текст та форма відповідних документів, а в електронних системах - формат і реквізити платіжних повідомлень. Існують обмеження щодо умов виконання чи зобов'язання на майбутню дату.
Правила системи мають визначати, кому з учасників дозволяється обробляти платежі, хто відповідає за перевірку справжності трансакцій, щоб запобігти здійсненню шахрайських операцій у рамках системи, а також встановлювати норми відповідальності у випадках, коли такі операції все ж відбулися. В електронних системах перевірка справжності здебільшого здійснюється автоматично.
Мають бути визначені жорсткі умови щодо термінів та методів виконання платіжних інструкцій та здійснення розрахунків. Для систем на паперовій основі дозволяються строки, що нараховують кілька днів, проте в електронних системах процес виконання платіжних інструкцій повинен здійснюватися протягом того дня, коли надійшла інформація. У таких випадках необхідно мати визначення операційного банківського дня, з урахуванням неробочих днів та часу відкриття і закриття банківських установ.
Дуже важливе питання, що стосується права відкликання платежу та остаточності розрахунку. Здебільшого, право відкликання в платіжних системах діє обмежено, бо можливість відкликання підвищує рівень ризику. Слід чітко визначити, хто за що відповідає і які має обов'язки. Зокрема, з правил платіжної системи повинно бути зрозуміло, чи несе один з учасників відповідальність за недотримання правил іншим учасником, у яких випадках можна одержати компенсацію за невиконання остаточного платежу.
Питання щодо відповідальності за зазнані збитки вирішується залежно від правил та законів, що регулюють різні етапи переказу коштів (якщо такі існують). Ці правила можуть виявитися найскладнішими з правил системи.
Норми або узгоджені правила здебільшого встановлюються згідно з домовленістю, з нормативним актом чи законом. Вони можуть виникнути як результат досвіду і практики або у зв'язку з необхідністю реагувати на змінну технології чи діловому оточенні. Як правило, порушення норм або правил фізичними чи юридичними особами підлягають покаранню з боку відповідного органу влади або іншого компетентного органу.
Узгоджені норми або правила платіжної системи включають також стандарти, які допомагають зменшити витрати та ризики у платіжних трансакціях, підвищити їх надійність. існують, наприклад, операційні стандарти, стандарти стосовно документації, інструментів та форматів повідомлень. Однак норми (узгоджені правила) охоплюють також різні інші види порядків, процедур та практик, що використовуються у платіжній системі.
До них належать:
_ одиниці, в яких виконуються розрахункові та облікові операції;
_ час роботи;
_ термінологія та мова;
_ критерії оцінки та класифікації;
_ тощо.

Контракти або угоди можна розглядати як формальну домовленість учасників щодо виконання певних дій за визначених умов і протягом зазначеного періоду часу. Контракти та угоди укладаються, головним чином, з метою сприяти безконфліктному обміну та взаємодії. На відміну від узгоджених норм, окремі особи (включаючи організації) можуть певною мірою контролювати характер контрактів. У сфері платіжних систем, наприклад, існують контракти щодо кореспондентських стосунків, клірингових палат та мереж платежів на великі суми.
Надзвичайно важливо зазначити в договорах чи контрактах норми, яких мають дотримуватись учасники платежів при здійсненні операцій.
Має бути передбачена сувора відповідальність за недотримання правил і умов або навіть лише за дії без врахування інтересів інших сторін, що беруть участь у цій діяльності. Необхідно також визначити, які поважні причини, наприклад, “форс-мажорні обставини”, можуть бути виправданням при порушенні правил і умов угоди.
При укладенні контрактів та угод у платіжній сфері потрібно забезпечити рівні конкурентні умови в галузі платіжних систем. Адже відомо, що вільна конкуренція сприяє економічному розвитку.
З точки зору економічної ефективності контракти, угоди та забезпечення їх виконання повинні підлягати певним обмеженням, що визначаються відповідними витратами. іноді ефективність може бути підвищена, якщо сторони мають можливість дещо змінювати передбачений законодавством порядок на основі взаємної домовленості.
Здебільшого двосторонні та багатосторонні угоди сприяють скороченню невиправданих витрат, зниженню рівня ризику, підвищенню надійності та обмеженню впливу невизначеності, пов'язаної з неповнотою інформації та недосконалістю прогнозування. Тому існує чимало аргументів загальноекономічного характеру на користь необмеженого (або майже необмеженого) добровільного укладення контрактів та угод і правового забезпечення щодо їх дотримання.


На правах рекламы: Сервис пополнить мобильный счет Life за wmu клянусь!