Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Международные нормативные документы Консульська конвенція між Україною та Угорською Республікою
описание | темы | ключевые слова 

 

Консульська конвенція

між Україною та Угорською Республікою

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 31.05.91 р.

ДАТА РАТИФІКАЦІЇ: 29.10.92 р.,

НАБУТТЯ ЧИННОСТІ: 04.02.93 р.

СТРОК ДІЇ: невизначений

Із змінами і доповненнями, внесеними

 Постановою Верховної Ради України

 від 29 жовтня 1992 року N 2749-XII

(У назві і тексті Конвенції слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка", "Українською Радянською Соціалістичною Республікою", "За Українську Радянську Соціалістичну Республіку" замінено відповідно словами "Україна", "Україною", "За Україну" згідно з Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року N 2749-XII)

 

Україна та Угорська Республіка,

які керуються бажанням співробітничати у зміцненні дружніх відносин і врегулювати консульські відносини між Україною та Угорською Республікою,

з метою доповнення та на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року вирішили укласти Консульську конвенцію і домовились про таке:

РОЗДІЛ I

ВИЗНАЧЕННЯ

 

Стаття 1

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1) "консульська установа" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство; 

2) "консульський округ" означає територію, відведену консульській установі для виконання консульських функцій;

3) "глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості;

4) "консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконання як такій консульських функцій;

5) "консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки у консульській установі чи обов'язки по обслуговуванню консульської установи і про яку як таку повідомлено акредитуючою державою відповідно до статті 4 цієї Конвенції;

6) поняття "громадянин акредитуючої держави" відповідно охоплює і юридичних осіб;

7) "консульські приміщення" означає будівлі або частини будівель, включаючи резиденцію глави консульської установи, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

8) "консульські архіви" означає всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання і використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами, кодами, картотеками і будь-якими предметами обладнання, призначеними для забезпечення їх охорони і зберігання;

9) "судно" означає будь-яке судно, яке плаває під прапором акредитуючої держави;

10) "літак" означає будь-який літальний апарат з розпізнавальними знаками акредитуючої держави.

РОЗДІЛ II

ЗАСНУВАННЯ КОНСУЛЬСЬКИХ УСТАНОВ І ПРИЗНАЧЕННЯ КОНСУЛЬСЬКИХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

 

Стаття 2


1. Консульська установа може бути відкрита в державі перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас та межі консульського округу визначаються за угодою між акредитуючою державою і державою перебування.

Стаття 3 

1. Глави консульських установ призначаються акредитуючою державою і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування.

2. Акредитуюча держава направляє Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи. В патенті вказуються ім'я та прізвище глави консульської установи, його громадянство, ранг, консульський округ, в якому він виконуватиме свої обов'язки, і місцезнаходження консульської установи.

3. За поданням патенту про призначення глави консульської установи держава перебування видає йому в можливо короткий строк екзекватуру.

4. Держава перебування до видачі екзекватури може дати главі консульської установи згоду на тимчасове виконання ним своїх обов'язків.

5. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

6. З моменту визнання, навіть тимчасового, власті держави перебування вживають необхідних заходів для того, щоб глава консульської установи міг виконувати свої функції. 

Стаття 4

Акредитуюча держава повідомляє негайно, після прибуття, Міністерству закордонних справ держави перебування ім'я та прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської посадової особи, призначеної в консульську установу не як глава консульської установи, а також ім'я, прізвище та посаду консульських службовців.

Держава перебування видає кожній консульській посадовій особі відповідний документ, який підтверджує її право здійснювати консульські функції на території держави перебування.

Стаття 5

1. Як правило, консульською посадовою особою має бути громадянин акредитуючої держави.

2. Консульські посадові особи не можуть призначатися з числа громадян держави перебування або громадян третьої держави інакше, як за певно висловленою згодою цієї держави, причому ця згода може бути в будь-який час анульована.

Стаття 6

Держава перебування може в будь-який час, не будучи зобов'язаною мотивувати своє рішення, повідомити акредитуючу державу про те, що екзекватура глави консульської установи взята назад або що консульська посадова особа чи консульський службовець є неприйнятними. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідно главу консульської установи, консульську посадову особу чи консульського службовця. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською посадовою особою або консульським службовцем.

РОЗДІЛ III

ПІЛЬГИ, ПРИВІЛЕЇ ТА ІМУНІТЕТИ

 

Стаття 7

Держава перебування забезпечує консульській посадовій особі захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська посадова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися правами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією і законодавством держави перебування. Держава перебування вживає необхідних заходів для забезпечення захисту консульського приміщення і житлових приміщень консульських посадових осіб.

Стаття 8

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції, якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово здійснюватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або главою консульської установи, або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. Поки він очолює консульську установу, на нього поширюються положення цієї Конвенції на тій же підставі, що і на главу відповідної консульської установи.

Стаття 9


1. Держава перебування повинна або сприяти акредитуючій державі в придбанні на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або надавати допомогу останній в їх розміщенні іншим шляхом.

2. Вона повинна також, у разі потреби, надавати допомогу консульській установі в отриманні відповідних приміщень для її працівників.

Стаття 10

1. Консульський щит з гербом акредитуючої держави, а також відповідна назва консульської установи на мові акредитуючої держави і на мові держави перебування можуть бути прикріплені на будівлі, в якій розміщена консульська установа. 

2. На будівлі консульської установи, а також на резиденції глави консульської установи може вивішуватися прапор акредитуючої держави.

3. Глава консульської установи може також вивішувати на своїх засобах пересування прапор акредитуючої держави.

Стаття 11

1. Будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для цілей консульської установи, а також земельна ділянка, яка обслуговує ці будівлі або частини будівель, є недоторканними.

Власті держави перебування не можуть вступати в будівлі, частини будівель, які використовуються виключно для цілей консульської установи, або на земельну ділянку, яка обслуговує ці будівлі або частини будівель, без згоди на це глави консульської установи, глави дипломатичного представництва акредитуючої держави або особи, призначеної одним з них.

2. Приміщення консульської установи, предмети їхньої обстановки і інше майно, що в них знаходиться, а також засоби пересування консульської установи користуються імунітетом від обшуків, реквізицій, арешту і виконавчих дій.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті застосовуються також до жилих приміщень консульських посадових осіб.

Стаття 12

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від місцезнаходження.

Стаття 13

1. Держава перебування повинна забезпечувати і охороняти вільні зносини консульської установи для всіх офіційних цілей. При зносинах з урядом та іншими представництвами і консульськими установами акредитуючої держави, де б вони не знаходилися, консульська установа може користуватися всіма підходящими засобами, включаючи консульських кур'єрів і закодовані або шифровані депеші. Однак консульська установа може встановити і користуватися радіопередавачем тільки за згодою держави перебування.

2. Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканою. Під офіційною кореспонденцією розуміється вся кореспонденція, що відноситься до консульської установи та її функцій.

3. Консульська пошта не піддається ні розпечатуванню, ні затриманню.

4. Усі місця, що складають консульську пошту, повинні мати видимі зовнішні знаки, котрі вказують на їхній характер, і вони можуть містити тільки консульські документи і предмети, призначені для офіційного використовування. 

5. Консульський кур'єр, який повинен бути споряджений офіційним документом із зазначенням його статусу і числа місць, що складають консульську пошту, користується при виконанні своїх службових обов'язків захистом держави перебування. Він користується особистою недоторканістю і не підлягає арешту або затриманню в будь-якій формі.

6. Акредитуюча держава або консульська установа можуть призначити спеціальних консульських кур'єрів ad hoc. У таких випадках також застосовуються положення пункту 5 цієї статті за тим винятком, що згадані у ньому імунітети припиняються у момент доставки таким кур'єром за призначенням дорученої йому консульської пошти.

7. Консульська пошта може бути ввірена командирові літака, що направляється в аеропорт, прибуття до якого дозволено. Командир повинен бути споряджений офіційним документом із зазначенням числа місць, що складають пошту, але він не вважається консульським кур'єром. Консульська установа може направити одного із своїх співробітників прийняти консульську пошту безпосередньо і безперешкодно від командира літака або передати її командирові літака.

Стаття 14

Персона консульської посадової особи і консульського службовця при виконанні останнім службових обов'язків є недоторканною. З урахуванням цього положення вони не підлягають арешту або затриманню у будь-якій формі. Держава перебування зобов'язана ставитися до них з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на їх персону, свободу або гідність.

Стаття 15


1. Консульська посадова особа користується імунітетами від юрисдикції держави перебування з вилученнями, передбаченими в підпунктах "a", "b", і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року.

2. Консульський службовець користується привілеями і імунітетами, зазначеними у статтях 29 - 35 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року за тим винятком, що імунітет від кримінальної, цивільної і адміністративної юрисдикції держави перебування, вказаний у пункті 1 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, не поширюється на дії, вчинені ним не при виконанні своїх обов'язків. 

3. Члени сімей консульських посадових осіб або консульських службовців, якщо вони проживають разом з ними, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканістю у тій же мірі, що і консульські посадові особи або консульські службовці.

4. Акредитуюча держава може відмовитися від імунітету консульської посадової особи та консульського службовця і членів їхніх сімей. Відмова повинна бути в усіх випадках певним чином висловлена у письмовій формі.

Відмова від імунітету від юрисдикції у цивільних і адміністративних справах не означає відмови від імунітету у відношенні виконання рішень, для чого необхідна особлива відмова.

5. Якщо консульська посадова особа, консульський службовець або член їх сім'ї, який проживає разом з ними, подає позов у справі, по котрій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції у відношенні будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.

Стаття 16

1. Консульська посадова особа не повинна давати свідчення як свідок.

2. Консульський службовець не зобов'язаний давати свідчення як свідок з питань його службових обов'язків.

3. Давання свідчень консульською посадовою особою або консульським службовцем не спричиняє прийняття до них будь-яких примусових дій з боку держави перебування. Процедура давання свідчень не може створювати перешкоди у роботі консульської установи, 

4. Положення цієї статті відповідно застосовуються до членів сімей консульських посадових осіб та консульських службовців, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Стаття 17

Консульська посадова особа і консульський службовець звільняються в державі перебування від служби в збройних силах і від усіх видів примусових повинностей.

Стаття 18

Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації, одержання дозволу на проживання, та інших подібних вимог, що вживаються до іноземців. 

Стаття 19

1. Акредитуюча держава звільняється в державі перебування від обкладення та стягнення будь-яких податків або інших будь-яких подібних зборів на:

земельну ділянку, будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для консульських цілей, включаючи житлові приміщення консульських посадових осіб та консульських службовців, якщо зазначене майно знаходиться у власності або орендується від імені акредитуючої держави або будь-якої фізичної або юридичної особи, яка діє від імені цієї держави;

угоди або документи, що стосуються придбання зазначеного нерухомого майна, якщо акредитуюча держава набуває це майно виключно для консульських цілей.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосується до сплати за конкретні види обслуговування.

Стаття 20

Держава перебування не обкладає і не збирає ніяких податків або будь-яких інших зборів з рухомого майна, яке є власністю акредитуючої держави чи знаходиться в її володінні або користуванні та використовується для консульських цілей, а також у зв'язку з придбанням такого майна, сплачувати котрі в іншому разі акредитуюча держава була б зобов'язана на законній підставі.

Стаття 21

Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від сплати усіх податків та інших будь-яких подібних зборів, які накладаються або збираються державою перебування у відношенні до заробітної плати, яку вони отримують за виконання службових обов'язків.

Стаття 22

1. Консульська посадова особа та консульський службовець звільняються від усіх державних, районних та місцевих податків та зборів.


2. Передбачені в пункті 1 цієї статті звільнення не застосовуються у відношенні: 

1) побічних податків, які звичайно включаються в ціну товарів або послуг;

2) податків і зборів на особисте нерухоме майно, що є на території держави перебування, за винятком податків і зборів, від сплати яких застосовується звільнення згідно з статтею 19 цієї Конвенції; 

3) податків і зборів на спадщину і придбання майна в державі перебування;

4) податків і зборів на приватні прибутки від джерел, які знаходяться у державі перебування;

5) податків і зборів на угоди або документи, які оформлюють або які стосуються угод, за винятком податків і зборів, від сплати котрих застосовується звільнення згідно з статтею 19 цієї Конвенції;

6) плати за конкретні види обслуговування.

Стаття 23

1. Держава перебування відповідно до прийнятих законів і правил дозволяє ввозити і звільняє від усіх мит, податків і пов'язаних з цим зборів, за винятком зборів за зберігання, перевезення і подібного роду послуги:

а) предмети, призначені для офіційного користування консульською установою;

б) предмети, призначені для особистого користування консульською посадовою особою, консульським службовцем або членами їхніх сімей, які проживають разом з ними, включаючи предмети, призначені для обзаведення.

2. Особистий багаж консульської посадової особи звільняється від догляду, якщо немає серйозних підстав вважати, що він містить предмети, на які не поширюються винятки згадані у пункті 1 цієї статті, або предмети, ввіз або вивіз яких заборонений законом або регулюється карантинними правилами держави перебування. Такий догляд повинен проводитися тільки в присутності консульської посадової особи або її уповноваженого представника.

Стаття 24

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, зобов'язані без шкоди для їхніх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування, включаючи закони і правила, які регулюють рух транспорту і страхування автомобілів.

Стаття 25

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд в які забороняється або обмежується з міркувань державної безпеки, консульській посадовій особі і консульському службовцю повинно бути дозволено вільно пересуватися в межах їх консульського округу для виконання ними своїх службових обов'язків. Однак у всіх випадках держава перебування забезпечує консульській посадовій особі можливість виконання її службових обов'язків.

Стаття 26

1. Положення статей 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23 цієї Конвенції поширюються на членів сімей консульської посадової особи та консульського службовця, які постійно проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування і не проживають постійно в державі перебування.

2. Положення статей 9, 11, пунктів 1, 2, 3, 5 статті 15, статей 19, 21, 22, 23 цієї Конвенції не поширюються на консульських посадових осіб, консульських службовців та членів їхніх сімей, які є громадянами держави перебування і особами, які постійно проживають в державі перебування.

РОЗДІЛ IV

КОНСУЛЬСЬКІ ФУНКЦІЇ

 

Стаття 27

1. Консульська посадова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська посадова особа може, крім того, виконувати і інші офіційні консульські функції, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування.

2. У державі перебування, де акредитуюча держава не має дипломатичного представництва, консульська посадова особа може з дозволу держави перебування і без зміни її консульського статусу бути уповноваженою на здійснення дипломатичних актів. Здійснення таких актів консульською посадовою особою не дає їй права претендувати на дипломатичні привілеї та імунітети.

3. Консульська посадова особа може, після оповіщення держави перебування, діяти як представник акредитуючої держави при будь-якій міжурядовій організації. Діючи так, вона має право користуватися всіма привілеями і імунітетами, що надаються такому представнику міжнародним звичайним правом або міжнародними договорами. Однак у тому, що стосується виконання нею будь-якої консульської функції, вона не має права на більший імунітет від юрисдикції, ніж той, на який консульська посадова особа має право згідно з цією Конвенцією.

4. У зв'язку з виконанням своїх функцій консульська посадова особа може звертатися письмово або усно до компетентних властей консульського округу, включаючи представництва центральних установ.


5. Консульська посадова особа має право збирати консульські збори відповідно до законодавства акредитуючої держави.

Стаття 28

Консульська посадова особа має право в межах консульського округу:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави та своїх громадян.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, фінансових, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних і гуманітарних зв'язків між акредитуючою державою та державою перебування та іншим чином сприяти розвитку дружніх відносин між ними.

Стаття 29

1. Консульська посадова особа в межах консульського округу має право:

1) вести облік громадян акредитуючої держави;

2) приймати будь-які заяви, необхідні згідно з законодавством акредитуючої держави, з питань громадянства;

3) реєструвати і отримувати повідомлення про народження або смерть громадян акредитуючої держави; 

4) реєструвати шлюби і проводити розірвання шлюбу при умові, що обидві особи є громадянами акредитуючої держави, а законодавство акредитуючої держави надає право на такі дії;

5) приймати заяви, які стосуються сімейних відносин громадян акредитуючої держави.

2. Консул надає компетентним органам держави перебування відомості про реєстрацію актів громадянського стану, яка проведена в консульській установі згідно з підпунктами 3 і 4 пункту 1 цієї статті, якщо це потрібно за місцевими законами.

3. Положення підпунктів 3 і 4 пункту 1 цієї статті не звільняють заінтересованих осіб від обов'язку додержуватися формальностей, які вимагаються законодавством держави перебування.

Стаття 30

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, погашати паспорти громадянам акредитуючої держави.

2. Видавати документи, які дають право на в'їзд до акредитуючої держави, і вносити до них необхідні зміни. 

3. Видавати візи.

Стаття 31

Консульська посадова особа має право провадити такі дії:

1. Приймати, складати і засвідчувати заяви громадян акредитуючої держави.

2. Складати, засвідчувати та зберігати заповіти громадян акредитуючої держави.

3. Складати або засвідчувати угоди, які укладаються між громадянами акредитуючої держави, і засвідчувати односторонні угоди у випадках, коли ці угоди не суперечать законодавству держави перебування. Консульська посадова особа не може складати і засвідчувати такі угоди, які встановлюють або відчужують речові права на нерухоме майно, яке знаходиться в державі перебування консульської посадової особи.

4. Складати або засвідчувати угоди між громадянами акредитуючої держави і громадянами держави перебування, якщо ці угоди стосуються виключно інтересів, які знаходяться на території акредитуючої держави, або підлягають виконанню на території цієї держави, при умові, що ці угоди не суперечать законодавству держави перебування.

5. Легалізувати офіційні документи, засвідчувати копії, переклади та виписки з цих документів.

6. Засвідчувати підписи громадян акредитуючої держави на різного роду документах, якщо зміст цих документів не суперечить законам держави перебування.

7. Приймати на зберігання майно та документи від громадян акредитуючої держави або для цих громадян у випадках, коли це не суперечить законодавству держави перебування.

8. Здійснювати інші дії, які відносяться до функцій консульської посадової особи у випадках, коли вони не суперечать законам держави перебування.


Стаття 32

Складені, або засвідчені, або перекладені консульською посадовою особою документи відповідно до статті 31 цієї Конвенції будуть розглядатися в державі перебування як документи, які мають таке ж юридичне значення і доказову силу, як якби вони були складені, перекладені або засвідчені компетентними властями та установами держави перебування.

Стаття 33

Консульська посадова особа має право, коли законодавство акредитуючої держави уповноважує її на це, проводити усиновлення, запроваджувати опіку і піклування відповідно до діючих угод, що регулюють порядок виконання цих дій.

Стаття 34

1. Функції консульських посадових осіб у справах спадщини регулюються положеннями діючих угод, що визначають порядок виконання дій.

2. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульську посадову особу про смерть громадянина акредитуючої держави і доводять до неї відомості про спадкове майно, спадкоємців, відмовоотримувачів, а також про наявність заповіту.

3. Компетентні власті держави перебування сповіщають консульську посадову особу про відкриття спадщини в державі перебування, коли спадкоємцем або відмовоотримувачем є громадянин акредитуючої держави.

Це відноситься  і до випадків, коли компетентним властям держави перебування стане відомо про відкриття спадщини на користь громадянина акредитуючої держави на території третьої держави. 

Стаття 35

Консульська посадова особа має право в межах консульського округу репрезентувати перед властями держави перебування громадян акредитуючої держави, якщо ці особи внаслідок відсутності або з інших важливих причин не спроможні своєчасно захищати свої права та інтереси. Це представництво продовжується до тих пір, поки особи, яких репрезентують, не призначать своїх уповноважених або не візьмуть на себе захист своїх прав та інтересів.

Стаття 36

1. Консульська посадова особа має право в межах свого консульського округу зустрічатися і зноситися з будь-яким громадянином акредитуючої держави, давати йому поради та виявляти всіляке сприяння, включаючи в необхідних випадках прийняття заходів для надання йому правової допомоги. 

Держава перебування ніяким чином не обмежує зносини громадянина акредитуючої держави з консульською установою і доступ його до консульської установи.

2. Компетентні власті держави перебування негайно, але не пізніше ніж через три дні, оповіщать відповідну консульську посадову особу акредитуючої держави про арешт, затримання або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави.

3. Компетентні власті держави перебування негайно, але не пізніше ніж через чотири дні з часу арешту, затримання або будь-якого іншого обмеження свободи, забезпечують право консульській посадовій особі відвідати або знестись з громадянином акредитуючої держави, який знаходиться під арештом або який відбуває строк ув'язнення.

Права, зазначені в цьому пункті, здійснюються у відповідності з законами і правилами держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анульовувати цих прав. 

4. Компетентні власті держави перебування негайно оповіщають відповідну консульську установу про аварії, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, учасниками яких стали громадяни акредитуючої держави.

Стаття 37

Держава перебування вживає необхідних заходів для своєчасного оповіщення консульської посадової особи про зміни в діючому законодавстві, що стосуються, зокрема, в'їзду та виїзду, які можуть мати відношення до законних прав та інтересів громадян акредитуючої держави.

Стаття 38

1. Консульська посадова особа має право виявляти всіляке сприяння і надавати допомогу судну акредитуючої держави у портах, територіальних або внутрішніх водах держави перебування.

2. Консульська посадова особа зможе піднятися на борт судна, як тільки судну буде дозволено вільне зношення з берегом, а капітан судна та члени екіпажу можуть зноситися з консульською посадовою особою.

3. Консульська посадова особа може звертатися за допомогою до компетентних властей держави перебування з будь-яких питань стосовно виконання її функцій у відношенні суден акредитуючої держави, капітана і членів екіпажу цих суден.

Стаття 39

Консульська посадова особа має право в межах консульського округу:


1. Без шкоди для прав властей держави перебування розслідувати будь-які випадки, які мали місце на шляху на суднах акредитуючої держави, опитувати капітана та будь-кого з членів екіпажу судна акредитуючої держави, перевіряти суднові документи, приймати заяви відносно плавання судна та місця призначення, а також сприяти входу, виходу і перебуванню судна в порту.

2. Без шкоди для прав властей держави перебування вирішувати різного роду спори між капітаном та будь-яким членом екіпажу, включаючи спори відносно заробітної плати і договору про найм, у випадках, коли це передбачається законодавством акредитуючої держави.

3. Вживати заходів по лікуванню у лікарні та по репатріації капітана або будь-кого з членів екіпажу судна.

4. Отримувати, складати або засвідчувати будь-яку декларацію або інший документ, передбачений законодавством акредитуючої держави щодо суден.

Стаття 40

1. У випадку, коли суди або інші компетентні власті держави перебування мають намір вжити будь-які примусові дії або розпочати будь-яке офіційне розслідування на борту судна акредитуючої держави, компетентні власті держави перебування повідомляють про це відповідну консульську посадову особу. Таке повідомлення робиться до початку таких дій з тим, щоб консульська посадова особа або її представник могли бути присутніми при здійсненні таких дій. Якщо консульська посадова особа або її представник не були присутні, то за їх проханням компетентні власті держави перебування представляють їм повну інформацію відносно того, що мало місце. 

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються і в тому випадку, якщо капітан або члени екіпажу судна повинні допитуватися на березі властями місцезнаходження порту.

3. Положення цієї статті не застосовуються, однак, до звичайного митного, паспортного або санітарного контролю, а також до будь-яких дій, які здійснюються за проханням або за згодою капітана судна.

Стаття 41

1. Якщо судно акредитуючої держави зазнає аварії, сяде на мілину або буде викинуте на берег, або зазнає будь-якої іншої аварії в державі перебування, або якщо будь-який предмет, який складає частину вантажу потерпілого аварію судна третьої держави, що є власністю громадянина акредитуючої держави, буде знайдений на березі або поблизу берега держави перебування або доставлений в порт цієї держави, то компетентні власті держави перебування якомога швидше доводять про це до відома відповідної консульської посадової особи. Вони також сповіщають консульську посадову особу про заходи, які вже здійснюються по рятуванню людей, судна, вантажу або іншого майна на борту судна і предметів, які належать судну або становлять частину його вантажу і відокремилися від судна.

2. Консульська посадова особа може подавати всіляку допомогу такому судну, його пасажирам та членам його команди, з цією метою вона може звертатися за сприянням до компетентних властей держави перебування.

Консульська посадова особа може вживати заходів, зазначених у пункті 1 цієї статті, а також заходів по ремонту судна або може звернутися до компетентних властей з проханням розпочати або продовжувати вживати таких заходів.

3. Якщо судно акредитуючої держави, яке потерпіло аварію, або будь-який предмет, який належить такому судну, були знайдені на березі або поблизу берега держави перебування або доставлені в порт цієї держави, і ні капітан судна, ні власник, ні його агент, ні відповідні страховики не спроможні вжити заходів до збереження або розпорядження таким судном або предметом, то консульська посадова особа вважається уповноваженою вживати таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник. 

Положення цього пункту застосовуються також до будь-якого предмета, який складає частину вантажу судна і який є власністю громадянина або юридичної особи акредитуючої держави.

4. Якщо будь-який предмет, який складає частину вантажу судна третьої держави, котре зазнало аварії, є власністю громадянина акредитуючої держави і знайдений на березі або поблизу берега держави перебування або доставлений в порт цієї держави, і ні капітан судна, ні власник предмета, ні його агент, ні відповідні страховики не спроможні вжити заходів до збереження або розпорядження таким предметом, то консульська посадова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник.

Стаття 42

Статті 38 - 41 застосовуються відповідно також і до літаків.

РОЗДІЛ V

ЗАКЛЮЧНІ ПОСТАНОВИ

 

Стаття 43

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну офіційними повідомленнями у письмовій формі дипломатичним шляхом.

2. Конвенція буде надалі діяти до закінчення шести місяців з дня, коли одна з Високих Договірних Сторін у письмовій формі дипломатичним шляхом повідомить іншу Високу Договірну Сторону про своє рішення денонсувати її.


На засвідчення чого Уповноважені Високих Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її печатками.

Здійснено в Будапешті тридцять першого травня тисяча дев'ятсот дев'яносто першого року у двох примірниках, кожний українською та угорською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

 

 

ЗА УКРАЇНУ

ЗА УГОРСЬКУ РЕСПУБЛІКУ

 

А. ЗЛЕНКО

Г. ЄСЕНСЬКІ

 

  


На правах рекламы: