Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Нормативные документы Украины Розділ VI Цивільно-процесуального кодексу "ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ПОЗОВИ ДО ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, СУДОВІ ДОРУЧЕННЯ І РІШЕННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ "
описание | темы | ключевые слова 

 

Розділ VI

ЦИВІЛЬНІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВА ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН І ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА. ПОЗОВИ ДО ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ, СУДОВІ ДОРУЧЕННЯ І РІШЕННЯ ІНОЗЕМНИХ СУДІВ. МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ 

(Назва розділу із змінами, внесеними згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X)

Стаття 423. Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій

Іноземні громадяни мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України.

Іноземні підприємства і організації мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами для захисту своїх інтересів.

Законодавством України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян, підприємств і організацій тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав громадян, підприємств або організацій України.

(Із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 424. Цивільні процесуальні права осіб без громадянства

Особи без громадянства мають право звертатись до судів України і користуються цивільними процесуальними правами нарівні з громадянами України.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР  від 19.08.77 р. N 2422-IX;

 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 4241. Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном

Підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України.

(Доповнено статтею 4241 згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР  від 19.08.77 р. N 2422-IX;

 із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 425. Позови до іноземних держав. Дипломатичний імунітет

Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.

Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають юрисдикції суду України в цивільних справах лише в межах, що визначаються нормами міжнародного права або міжнародними договорами України.

В тих випадках, коли в іноземній державі не забезпечується Україні, її майну або представникам України така ж судова недоторканність, яка, згідно з цією статтею, забезпечується іноземним державам, їх майну або представникам іноземних держав в Україні, Кабінетом Міністрів України або іншим управомочним органом може бути приписано щодо цієї держави, її майна або представника цієї держави застосування відповідних заходів.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X;

 законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII,

 від 21.06.2001 р. N 2540-III)

Стаття 426. Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів

Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли:

1) виконання доручення суперечило б суверенітетові України або загрожувало б безпеці України;


2) виконання доручення не належить до компетенції суду.

Виконання доручень іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій провадиться на основі законодавства України.

Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами визначається законодавством України і міжнародними договорами України.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X;

 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

Стаття 427. Виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів

Порядок виконання в Україні рішень іноземних судів і арбітражних судів визначається відповідними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Рішення іноземного суду або арбітражного суду може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання рішенням законної сили.

(Із змінами, внесеними згідно з Указом Президії

 Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X;

 законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII,

 від 21.06.2001 р. N 2540-III)

Стаття 428. Міжнародні договори

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про цивільне судочинство, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

(Із змінами, внесеними згідно із

 законами України від 15.12.92 р. N 2857-XII,

 від 21.06.2001 р. N 2540-III)

 

                                             

Додаток N 1  

до статті 379 

 

 

ПЕРЕЛІК

ВИДІВ МАЙНА ГРОМАДЯН, НА ЯКЕ НЕ МОЖЕ БУТИ ЗВЕРНЕНЕ СТЯГНЕННЯ ПО ВИКОНАВЧИХ ДОКУМЕНТАХ

Стягнення по виконавчих документах не може бути звернено на такі види майна та предмети, що належать боржникові на праві особистої власності чи є його часткою у спільній власності, необхідні для боржника, членів його сім'ї та осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Жилий будинок з господарськими будівлями або окремі його частини - у осіб, основним заняттям яких є сільське господарство, якщо боржник та його сім'я постійно в ньому проживають, крім випадків, коли стягується позика, видана банком на будівництво будинку.

2. Носильні речі та предмети домашнього вжитку, необхідні боржникові і особам, які перебувають на його утриманні:

а) одяг - на кожну особу: одне літнє або осіннє пальто, одне зимове пальто або кожух, один зимовий костюм (для жінок - два зимових плаття), один літній костюм (для жінок - два літніх плаття), головні убори по одному на кожний сезон. Для жінок, крім того, дві літні хустки і одна тепла хустка (або шаль);

б) взуття в кількості однієї пари шкіряної, однієї пари гумової і пари валянок на кожну особу;

в) білизна у кількості двох змін на кожну особу;

г) постіль (матрац, подушка, дві простині, дві наволочки, ковдра) і два особистих рушники на кожну особу;

д) необхідний кухонний посуд;


е) меблі - по одному ліжку та стільцю (або табуретці) на кожну особу, один стіл, одна шафа і одна скриня на сім'ю;

ж) всі дитячі речі.

3. Продукти харчування, потрібні для особистого споживання боржнику, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, - на три місяці, а для осіб, які займаються сільським господарством, - до нового врожаю.

4. Паливо, потрібне боржникові, членам його сім'ї та особам, які перебувають на його утриманні, для готування їжі та обігрівання приміщення на протязі шести місяців.

5. Одна корова, а при відсутності корови - одна телиця, коли немає ні корови, ні телиці - одна коза, вівця чи свиня - у осіб, які займаються сільським господарством.

6. Корм для худоби, який не підлягає вилученню, - в кількості, потрібній до вигону худоби на пасовище або до збору нових кормів.

7. Насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього і весняного), та незнятий урожай - у осіб, які займаються сільським господарством.

8. Сільськогосподарський інвентар - у осіб, які займаються сільським господарством.

9. Знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, а також потрібні для особистих професійних занять боржника інструменти, приладдя і книги, за винятком випадків, коли суд позбавив права займатися даною діяльністю.

10. Пайові внески до кооперативних організацій (крім дачно-будівельних кооперативів) та колгоспів.

ПРИМІТКА. Пайові внески до житлово-будівельних кооперативів можуть бути вилучені в разі, коли спорудження будинку ще не закінчено.

11. В разі конфіскації частки засудженого в спільному майні колгоспного двору чи господарства громадян, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві, розмір його частки визначається після виключення з цього майна того, що не підлягає конфіскації.

(Додаток N 1 до статті 379 із змінами, внесеними згідно з Указом

 Президії Верховної Ради Української РСР від 23.01.81 р. N 1461-X)

 

 

 

 

                                             

Додаток N 2

 

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД

Стаття 1. Громадяни можуть передати будь-який спір, який виник між ними, на розгляд третейського суду, за винятком спорів, що виникають з трудових і сімейних відносин.

Договір про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) повинен бути укладений в письмовій формі.

Стаття 2. Третейський суд організується всякий раз за окремою угодою всіх учасників спору.

Стаття 3. Третейський суд утворюється за угодою сторін в складі одного судді або в складі кількох суддів, обраних в однаковій кількості від кожної сторони, і одного судді за загальним обранням сторін.

Стаття 4. Членами третейського суду не можуть бути:

1) особи, які не досягли повноліття;

2) особи, які перебувають під опікою або піклуванням;

3) особи, позбавлені за вироком суду права займати посади в суді і прокуратурі або займатись адвокатською діяльністю, - протягом строку, вказаного у вироку;

4) особи, притягнуті до кримінальної відповідальності.


Стаття 5. В договорі про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) повинно бути зазначено:

1) найменування сторін і їх місце проживання;

2) предмет спору;

3) найменування обраних суддів;

4) строк вирішення спору;

5) місце і час укладення договору.

Стаття 6. Зміна суддів до закінчення справи не допускається. Сторона вправі відмовитися від договору, якщо доведе, що будь-хто з суддів заінтересований в наслідках справи і що про ці обставини їй не було відомо при укладенні договору.

Стаття 7. В разі смерті, від'їзду або тяжкої хвороби одного із суддів від згоди сторін залежить передача вирішення спору наявному складові суддів або обрання нового судді за призначенням тієї сторони, яка обрала суддю, який вибув, про що робиться напис на самому третейському запису, який підписується всіма іншими суддями і сторонами.

Стаття 8. Розгляд справ у третейських судах провадиться безкоштовно.

Стаття 9. Громадяни, що уклали договір про передачу спору на розгляд третейського суду, не вправі відмовитися від нього до закінчення строку, передбаченого третейським записом, крім випадків, зазначених у статті 6 цього Положення.

Стаття 10. Третейський суд не зв'язаний правилами судочинства, викладеними в Цивільному процесуальному кодексі України. Однак він не може вирішувати справи, не заслухавши пояснень сторін, крім випадків, коли сторона ухиляється від явки до суду для дачі пояснень.

Стаття 11. Третейський суд вважається таким, що не відбувся:

1) внаслідок закінчення строку, передбаченого третейським записом;

2) внаслідок відмови будь-кого із суддів або усунення його (стаття 6 цього Положення);

3) якщо під час провадження справи виявиться обставина, що дає підстави до порушення кримінального переслідування відносно будь-якої сторони і може вплинути на вирішення справи;

4) в разі смерті одної з сторін.

Стаття 12. Рішення третейського суду постановляється більшістю голосів.

Стаття 13. Рішення викладається в письмовій формі; в ньому обов'язково повинно бути зазначено:

1) час і місце постановлення рішення і склад третейського суду;

2) третейський запис, на підставі якого суд діяв;

3) найменування всіх учасників спору;

4) предмет спору;

5) мотиви, з яких третейський суд прийшов до своїх висновків;

6) постанова третейського суду.

Стаття 14. Рішення підписується всіма суддями. Відмова будь-кого із суддів від підпису і окрема думка відмічаються в самому рішенні.

Стаття 15. Рішення оголошується сторонами в засіданні суду, причому вони розписуються на самому рішенні.

В разі відмови сторони від підпису або її неявки без поважних причин в засідання суду рішення вважається їй оголошеним, про що на рішенні головуючий робить відмітку.

Стаття 16. Все провадження третейського суду після закінчення розгляду справи передається на зберігання до районного (міського) суду, в районі якого відбувався третейський суд.

Стаття 17. Рішення третейського суду, не виконане добровільно, може бути виконано примусово на підставі виконавчого листа, видаваного районним (міським) судом, в районі якого відбувався третейський суд.


Стаття 18. При видачі виконавчого листа суддя перевіряє, чи суперечить рішення третейського суду законові і чи не було допущено при його постановленні порушення правил, передбачених цим Положенням.

Стаття 19. На відмову судді у видачі виконавчого листа може бути подана скарга або внесено окреме подання у десятиденний строк з дня відмови.

Стаття 20. Після того як ухвала судді про відмову у видачі виконавчого листа набрала законної сили, спір може бути вирішений в суді за заявою заінтересованої в тому сторони.

(Додаток N 2 із змінами, внесеними згідно із

 Законом України від 15.12.92 р. N 2857-XII)

 

 

 

                                             

Додаток N 3  

 

 

ПОРЯДОК ВІДНОВЛЕННЯ ВТРАЧЕНОГО СУДОВОГО АБО ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

 

1. Коло осіб, які мають право подавати заяви

Втрачене судове або виконавче провадження в цивільній справі може бути відновлене судом за заявою осіб, які брали участь у справі, прокурора, а також за ініціативою суду.

2. Підсудність

Заяву про відновлення втраченого судового провадження належить подавати до суду, який розглядав справу, а заяву про відновлення втраченого виконавчого провадження - до суду за місцем виконання.

3. Зміст заяви

В заяві повинні бути зазначені докладні відомості про втрачену справу та подані до неї документи або їх копії, які збереглися у заявника і мають відношення до втраченої справи.

4. Розгляд справи

Під час розгляду справи суд використовує ту частину провадження, що збереглася, документи, видані із справи громадянам і установам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки і папери, що мають відношення до справи.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми при вчиненні процесуальних дій, представників осіб, які брали участь у справі, а в необхідних випадках і осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, по якій втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення.

5. Рішення суду

На підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, відновити яку необхідно на думку суду першої чи касаційної інстанції. Судове рішення або ухвала про закриття провадження в справі, якщо їх постановляли по втраченій справі, повинні бути обов'язково відновлені.

При недостатності зібраних матеріалів для повного відновлення втраченого провадження суд залишає заяву без розгляду.

6. Судові витрати

Витрати, понесені судом при розгляді справи про відновлення втраченого провадження, відносяться за рахунок держави.

При завідомо неправдивій заяві судові витрати стягуються з заявника.

 

 


На правах рекламы: Шафи купе з піскоструйним малюнком в Івано-Франківську на замовлення