Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Международные нормативные документы МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ "По охороні нових сортів рослин"
описание | темы | ключевые слова 

МІЖНАРОДНА КОНВЕНЦІЯ
по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, переглянута у Женеві 10 листопада 1972 року та 23 жовтня 1978 року*

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 02.12.61 р.
ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 02.06.95 р.

____________
* Міністерство закордонних справ України інформації про дату набуття загальної чинності не надало. 

Договірні Сторони,

враховуючи, що Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що змінена Додатковим актом від 10 листопада 1972 року, є цінним інструментом для міжнародного співробітництва у галузі охорони прав селекціонерів,

підтверджуючи принципи, які викладені у преамбулі Конвенції, відповідно з якими:

a) вони упевнені у важливому значенні, яке має охорона нових сортів рослин не тільки для розвитку сільського господарства на території їх країн, але і для захисту інтересів селекціонерів;

b) вони усвідомлюють, що визнання і охорона прав селекціонерів у цій галузі породжують певні специфічні проблеми і що інтереси суспільства можуть накладати певні обмеження на вільне здійснення цих прав;

c) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб ці проблеми, яким дуже багато держав обгрунтовано надають велике значення, вирішувались кожною з них у відповідності з єдиними і чітко визначеними принципами;

враховуючи, що ідея охорони прав селекціонерів одержала широку підтримку у багатьох державах, які ще не приєдналися до Конвенції;

враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхідно внести ряд змін у Конвенцію;

враховуючи, що деякі положення, які стосуються управління Союзом, створеним у відповідності з Конвенцією, вимагають виправлення у світлі накопиченого досвіду;

враховуючи, що ці цілі можуть бути найкращим чином досягнуті шляхом перегляду Конвенції

домовилися про нижченаведене:

Стаття 1
Мета Конвенції; утворення Союзу;
місцезнаходження Союзу

(1) Метою цієї Конвенції є визнання та забезпечення за селекціонером нового сорту рослин, або його правонаступником, визначеними надалі одним терміном "селекціонер", права, зміст та умови здійснення якого визначаються нижче.

(2) Держави-учасниці цієї Конвенції (які називаються надалі "Держави - члени Союзу") утворюють Союз по охороні нових сортів рослин.

(3) Місцезнаходженням Союзу та його постійних органів установлюється Женева.

Стаття 2
Форми охорони

(1) Кожна Держава - член Союзу визнає за селекціонером передбачене цією Конвенцією право шляхом видачі йому спеціального охоронного документа або патенту. При цьому Держава - член Союзу, національне законодавство якої припускає охорону прав обома цими формами, може використовувати по відношенню до одного й того ж ботанічного роду або виду лише одну з них.

(2) Кожна Держава - член Союзу може обмежити застосування цієї Конвенції у рамках того чи іншого роду або виду у відношенні сортів, що мають особливу систему розмноження або визначене кінцеве використання.

Стаття 3
Національний режим; взаємність

(1) Відносно визнання і охорони прав селекціонерів, фізичні та юридичні особи, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з Держав - членів Союзу, користуються в інших Державах - членах Союзу таким самим правовим режимом у разі дотримання цими особами умов та формальностей, що запропоновані власним громадянам цих держав, без нанесення будь-якої шкоди правам, спеціально передбаченим цією Конвенцією.

(2) Громадяни Держав - членів Союзу, місцем проживання або місцем перебування яких не є одна з Держав - членів Союзу, також користуються - за умовою виконання ними обов'язків, які можуть бути на них покладені з метою надання можливості для вивчення як самих виведених ними сортів, так і розмноження цих сортів - цими правами у рівній мірі.

(3) Незважаючи на положення параграфів (1) і (2), будь-яка Держава - член Союзу, яка застосовує цю Конвенцію до визначеного роду або виду, має право обмежити сферу дії цієї охорони колом громадян тих Держав - членів Союзу, які застосовують цю Конвенцію до даного роду або виду, а також фізичних та юридичних осіб, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з цих Держав.

Стаття 4
Ботанічні роди та види, що повинні або можуть одержати охорону

(1) Ця Конвенція може бути застосована до всіх ботанічних родів та видів.

(2) Держави - члени Союзу зобов'язуються вживати всіх заходів, які необхідні для поступового розширення сфери застосування Конвенції на максимально можливе коло ботанічних родів і видів.

(3) a) Кожна Держава - член Союзу в разі набуття чинності Конвенції на її території застосовуватиме положення цієї Конвенції принаймні по відношенню до п'яти родів або видів.

b) Згодом кожна Держава - член Союзу застосовує вищезгадані положення по відношенню до інших родів або видів не пізніше:

(i) трьох років - по відношенню до, принаймні, десяти родів або видів (у загальній кількості);

(ii) шести років - по відношенню до, принаймні, вісімнадцяти родів або видів (у загальній кількості);

(iii) восьми років - по відношенню до, принаймні, двадцяти чотирьох родів або видів (у загальній кількості), рахуючи з моменту набуття чинності Конвенції на її території.

c) У випадку, якщо Держава - член Союзу обмежила застосування цієї Конвенції в рамках того чи іншого роду або виду згідно з положеннями Статті 2 (2), такий рід або вид проте, враховується в цілях підпунктів a) і b) як один із родів або видів.

(4) За клопотанням будь-якої держави, що має намір ратифікувати, прийняти або схвалити цю Конвенцію або приєднатися до неї, Рада має право з метою урахування особливих економічних або екологічних умов цієї держави, прийняти рішення - на користь цієї держави - про скорочення мінімальних квот, передбачених у параграфі (3), або про продовження строків, передбачених у вищеназваному параграфі, або про перше і друге одночасно.

(5) За клопотанням будь-якої Держави - члена Союзу, Рада може, щоб урахувати особливі труднощі, які спіткали цю Державу при виконанні зобов'язань, передбачених параграфом (3) b), прийняти рішення - на користь цієї Держави - про продовження строків, передбачених у параграфі (3) b).

Стаття 5
Права, що охороняються; обсяг охорони

(1) Надане селекціонеру право полягає в тому, що для:

- виробництва з метою комерційного збуту,

- пропонування для продажу,

- продажу матеріалу статевого або вегетативного розмноження є необхідним одержання попереднього дозволу. До матеріалу вегетативного розмноження відносяться і рослини в цілому. Таке право селекціонера поширюється також на декоративні рослини та їх частини, які, звичайно, мають ринковий збут, для подальшого використання їх з метою, відмінною від розмноження, в тих випадках, коли вони могли б бути комерційно використані як садівний матеріал для виробництва декоративних рослин або квітів (зрізаних).

(2) Селекціонер має можливість обумовити надання вищезазначеного дозволу виконанням визначених ним умов.

(3) Подібний дозвіл не є обов'язковим ні для використання виведеного сорту як вихідного матеріалу для виведення інших сортів, ні для збуту останніх на ринку. Однак у тих випадках, коли для виробництва іншого сорту в комерційних цілях потрібне повторне використання виведеного сорту, одержання такого дозволу є обов'язковим.

(4) Будь-яка Держава - член Союзу має змогу через власне законодавство або спеціальні угоди, обумовлені у Статті 29, надати селекціонерам - стосовно визначених ботанічних родів і видів - більш широке право, ніж встановлене у параграфі (1), зокрема поширюючи його на товарну продукцію. Держава - член Союзу, що надає таке право, може обмежити коло осіб, які можуть ними користуватися, громадянами тих Держав - членів Союзу, в яких надається аналогічне право, а також фізичними та юридичними особами, які мають своїм місцем проживання або місцем знаходження одну з цих держав.

Стаття 6
Умови надання охорони

Селекціонеру надається правова охорона, передбачена цією Конвенцією, в тому випадку, коли виконані наступні умови:

a) яким би не було походження - штучним або природним - різновиду, який був вихідним матеріалом при його одержанні, виведений сорт повинен відрізнятись однією або більше явно вираженими істотними ознаками від будь-якого іншого сорту, існування якого на момент подачі заявки та надання правової охорони є загальновідомим. Загальновідомість може бути встановлена стосовно різних факторів, таких як: вже здійснюване культування або збут даного сорту, його наявність в офіційному реєстрі сортів рослин або здійснюване внесення до цього реєстру, наявність у довідковому фонді або присутність точного опису даного сорту в одній з публікацій. Ознаки, які дозволяють визначити характерні та відмінні
особливості сорту, повинні піддаватися чіткому взнаванню і опису;

b) на день подачі заявки на одержання правової охорони в одній із Держав - членів Союзу даний сорт:

(i) не повинен був бути - або, якщо це передбачається законодавством цієї держави, не повинен був протягом більш як один рік - виставленим на продаж або використовуватися у комерційних цілях з дозволу селекціонера на території цієї держави, та

(ii) не повинен був бути виставленим на продаж або використовуватися в комерційних цілях з дозволу селекціонера на території будь-якої іншої держави протягом більш ніж шість років, якщо це стосується винограду, лісових дерев, плодових та декоративних дерев, включаючи у кожному випадку їх підщепи, і протягом більш, ніж чотири роки, якщо це стосується будь-яких інших рослин.

Ніяке сортовипробування, не пов'язане з виставленням сорту на продаж або його збутом, не може бути використане із завданням шкоди праву селекціонера на охорону. Той факт, що сорт став загальновідомим внаслідок дій, відмінних від його виставлення на продаж або збут, також не може бути використаний із зашкодженням права селекціонера на охорону;

c) виведений сорт повинен бути достатньо гомогенним, у тому числі стосовно особливостей, характерних для його статевого або вегетативного розмноження;

d) виведеному сорту повинна бути властива стабільність його істотних ознак, іншими словами, після здійснення серії послідовних розмножень або, якщо селекціонер, що вивів цей сорт, визначив особливий цикл розмноження, в кінці кожного циклу новий сорт повинен зберігати відповідність своєму опису;

e) виведеному сорту повинна бути дана назва згідно з положеннями Статті 13.

(2) За умови дотримання селекціонером формальностей, передбачених національним законодавством тієї Держави - члена Союзу, куди подається заявка на надання правової охорони, включаючи сплату мита, надання правової охорони стосовно нового сорту не може залежати від виконання умов, відмінних від вищеперелічених.

Стаття 7
Офіційна експертиза сортів; попередня охорона

(1) Правова охорона надається тільки після проведення експертизи відповідного сорту згідно з критеріями, визначеними у Статті 6. Така експертиза повинна проводитись з урахуванням особливостей кожного ботанічного роду або виду.

(2) 3 метою такої експертизи компетентні органи кожної Держави - члена Союзу можуть вимагати від селекціонера надання необхідної інформації, документів, посівного або насінного матеріалу.

(3) Будь-яка Держава - член Союзу може вжити заходи з метою захисту селекціонера від неправомірних дій третіх сторін протягом періоду з моменту подання заявки на надання правової охорони і до прийняття рішення стосовно цієї заявки.

Стаття 8
Тривалість охорони

Право відносно виведеного їм сорту надається селекціонеру на обмежений строк. Тривалість цього строку не може бути менше п'ятнадцяти років, рахуючи з дати видачі охоронного документа. Для винограду, плодових дерев, лісових і декоративних дерев, у тому числі і підщепів усіх перелічених рослин, ця мінімальна тривалість строку дії дорівнює вісімнадцяти рокам, рахуючи із зазначеної дати.

Стаття 9
Обмеження у здійсненні прав, що охороняються

(1) Вільне здійснення виняткового права, яке надається селекціонеру, може бути обмежене тільки через обставини, обумовлені інтересами суспільства.

(2) Коли з метою забезпечення широкого розповсюдження даного сорту таке обмеження накладається, відповідна Держава - член Союзу вживає всі заходи, необхідні для того, щоб селекціонер одержав справедливу винагороду.

Стаття 10
Недійсність і позбавлення прав, що охороняються

(1) Право селекціонера оголошується недійсним згідно з положенням національного законодавства кожної Держави - члена Союзу, якщо буде встановлено, що умови, сформульовані в підпунктах a) і b) Статті 6 (1), не були у повній мірі виконані на момент видачі охоронного документа.

(2) Селекціонер позбавляється наданого права, якщо він більше не в змозі надати компетентному органу насінний або садівний матеріал, що дозволяє одержати виведений їм сорт з його характеристиками відповідно до тих, що були визначені при наданні селекціонеру охорони.

(3) Селекціонер може бути позбавлений права на новий сорт, якщо:

a) він на прохання компетентного органу не надасть протягом зазначеного строку насінний або садівний матеріал, документи та інформацію, або не дасть дозволу на ознайомлення з заходами, які були вжиті з метою збереження нового сорту; або

b) він не сплатив у зазначений строк мита, яке має стягуватись для зберігання в дії його прав.

(4) Право селекціонера не може бути анульовано, і селекціонер не може бути позбавлений наданого йому права через причини, відмінні від викладених у цій Статті.

Стаття 11
Вільний вибір Держави - члена Союзу, в якій подається перша заявка; подання заявки в інших Державах - членах Союзу; незалежність охорони в різних Державах - членах Союзу

(1) Селекціонер має право вибрати Державу - члена Союзу, в якій він бажав би подати першу заявку на одержання правової охорони.

(2) Селекціонер може подати заявку на одержання правової охорони в інших Державах - членах Союзу, не чекаючи видачі йому охоронного документа тією Державою - членом Союзу, в якій він подав першу заявку.

(3) Правова охорона, на яку є клопотання в різних Державах - членах Союзу фізичних або юридичних осіб, які мають право на таку охорону згідно з цією Конвенцією, є незалежною від охорони, наданої стосовно того ж самого сорту іншими державами, незалежно від того, чи є ці держави членами Союзу чи ні.

Стаття 12
Право пріоритету

(1) Селекціонер, який подав в установленому порядку заявку на одержання правової охорони в одній із Держав - членів Союзу, користується - з метою подання заявок в інших Державах - членах Союзу - протягом строку тривалістю дванадцять місяців правом пріоритету. Цей строк відраховується з дня подачі першої заявки. День подання заявки в зазначений строк не включається.

(2) Для того щоб скористатися правом, передбаченим положеннями параграфа (1), селекціонер повинен при подальших поданнях надсилати такі документи: заявку на охорону його селекційного досягнення, заяву відносно пріоритету його першої заявки і - протягом трьох місяців - копії первісних заявочних матеріалів, завірених органом, що їх одержав.

(3) Селекціонеру надається можливість подати Державі - члену Союзу, якій він направить заявку на охорону, виконавши умови, передбачені у параграфі (2), додаткову документацію і матеріал, який є необхідним згідно із законодавством і нормами цієї Держави, протягом чотирьох років після закінчення строку дії пріоритету. В той самий час ця Держава може вимагати надати протягом відповідного періоду додаткову документацію і матеріал у випадку, коли заявка, що має пріоритет, одержує відмову або відкликається.

(4) Такі факти, як подання іншої заявки, опублікування або використання предмета заявки у випадку, якщо вони мають місце протягом періоду, передбаченого у параграфі (1), не можуть мати підстави для заперечення по цій заявці, поданій згідно з умовами, переліченими вище. Такі факти не можуть бути підставою для виникнення будь-якого права на користь третьої сторони або будь-якого права особистого володіння.

Стаття 13
Назва сорту

(1) Сорту, як найменування дається така назва, яка повинна служити його родовою назвою. Кожна Держава - член Союзу вживає заходи до того, щоб, з урахуванням параграфа (4) ніякі права на назву, зареєстровані як найменування, не перешкоджували вільному використанню цього найменування у зв'язку з даним сортом навіть після закінчення строку охорони.

(2) Це найменування повинно дозволяти ідентифікувати даний сорт. Це найменування не може складатися тільки із цифр, за винятком тих випадків, коли це відповідає встановленій практиці для назви сортів. Воно не повинно надавати можливості для виникнення помилок та неясностей стосовно характеристик, значення або утримання даного сорту, або стосовно особистості селекціонера. Зокрема, воно повинно відрізнятися від будь-якого іншого найменування, яким називається в будь-якій Державі - члені Союзу існуючий сорт того самого або близького ботанічного виду.

(3) Найменування сорту подається селекціонером в орган, згаданий у Статті 30 (1) b). Якщо виявиться, що таке найменування не задовольняє вимоги параграфа (2), то зазначений орган відмовляє в його реєстрації і вимагає, щоб селекціонер запропонував у зазначений строк інше найменування. Таке найменування реєструється одночасно з видачею охоронного документа згідно з положеннями Статті 7.

(4) Права, придбані раніше третіми сторонами, не порушуються, якщо з огляду на раніше придбане право, використання даного найменування сорту заборонено особі, яка, відповідно до положень параграфа (7), зобов'язана використати його, орган,
згаданий у Статті 30 (1) b), вимагає, щоб селекціонер дав інше найменування для даного сорту.

(5) Сорт повинен подаватися в Державах - членах Союзу під одним і тим же найменуванням. Орган, згаданий у Статті 30 (1) b), реєструє надане таким чином найменування, якщо тільки він не прийде до висновку, що подане таким чином найменування не є прийнятним у даній Державі. В цьому випадку він може вимагати від селекціонера надати інше найменування.

(6) Орган, згаданий у Статті 30 (1) b), вживає заходів до того, щоб інформувати всі інші аналогічні органи з питань, які торкаються найменування сортів, зокрема про подання, реєстрацію та скасування найменувань. Будь-який, згаданий у Статті 30 (1) b) орган має право подати свої зауваження стосовно реєстрації найменування, якщо такі є, у той орган, який повідомив його про це найменування.

(7) Будь-яка особа, що виставляє на продаж або на збут у будь-якій Державі - члені Союзу матеріал статевого чи вегетативного розмноження того сорту, який охороняється у цій Державі, повинна використовувати дане найменування цього сорту навіть після закінчення охорони цього сорту, якщо тільки, згідно з положенням параграфа (4), раніше придбані права не перешкоджають такому використанню.

(8) У випадку, коли даний сорт пропонується на продаж або на збут, дозволяється асоціювати товарний знак, комерційне найменування або тому подібне позначення із зареєстрованим найменуванням сорту. Навіть у випадку такої асоціації дане найменування повинно бути, проте, легко впізнаним.

Стаття 14
Незалежність охорони від методів, що регулюють виробництво, сертифікацію та маркетинг

(1) Право, що надається внаслідок цієї Конвенції селекціонеру, є незалежним від заходів, що приймаються кожною Державою - членом Союзу для регулювання виробництва, сертифікації та збуту насінного та посадкового матеріалу.

(2) Такі заходи, однак, не повинні, наскільки це можливо, ускладнювати застосування положень цієї Конвенції.

Стаття 15
Органи Союзу

Постійними органами Союзу є:

a) Рада;

b) Генеральний секретаріат, який іменується "Бюро міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин".

Стаття 16
Склад Ради; голоси

(1) У склад Ради входять представники Держав - членів Союзу. Кожна Держава - член Союзу призначає у Раду одного представника та одного заступника.

(2) Представники або заступники можуть мати помічників або радників.

(3) Кожна Держава - член Союзу має у Раді один голос.

Стаття 17
Спостерігачі на засіданнях Ради

(1) Держави, які не є членами Союзу, але які підписали цей Акт, запрошуються на засідання Ради як спостерігачі.

(2) На такі засідання можуть також бути запрошені інші спостерігачі або експерти.

Стаття 18
Президент і віце-президент Ради

(1) Рада обирає Президента і першого віце-президента з-поміж своїх членів. Рада має право обрати інших віце-президентів. Перший віце-президент заміщає Президента в разі, якщо Президент не має можливості виконувати свої функції.

(2) Президент обирається на трирічний строк.

Стаття 19
Сесії Ради

(1) Сесії Ради скликаються Президентом.

(2) Чергові сесії Ради проводяться щорічно. Крім цього Президент може за своїм власним міркуванням скликати Раду; Президент також скликає Раду не пізніше ніж у тримісячний строк, якщо цього вимагає одна третина Держав - членів Союзу.

Стаття 20
Процедурні правила Ради; адміністративна та фінансова інструкції Союзу

Рада встановлює свої власні процедурні правила, а також адміністративну та фінансову інструкції Союзу.

Стаття 21
Завдання Ради

Завдання Ради полягають у:

a) вивченні належних заходів по забезпеченню інтересів Союзу та сприянню його розвитку;

b) призначенні Генерального секретаря і, якщо це буде визначено необхідним, заступника Генерального секретаря, а також у визначенні умов їх призначення;

c) розгляді щорічного звіту про діяльність Союзу та прийнятті програми його подальшої роботи;

d) розробці для Генерального секретаря, чиї функції визначені у Статті 23, усіх необхідних вказівок по здійсненню завдань, які стоять перед Союзом;

e) розгляді та затвердженні бюджету Союзу, а також у встановленні розмірів внесків кожної Держави - члена згідно з положеннями Статті 26;

f) розгляді та затвердженні рахунків, поданих Генеральним секретарем;

g) встановленні, згідно з положеннями Статті 27, дати та місця проведення конференцій, згаданих у вищеназваній Статті, та у вживанні необхідних для їх підготовки заходів;

h) прийнятті взагалі всіх необхідних рішень для забезпечення ефективної діяльності Союзу.

Стаття 22
Більшість, необхідна для прийняття рішень Ради

Будь-яке рішення Ради приймається звичайною більшістю голосів присутніх і беручих участь у голосуванні членів, за винятком усіх рішень відносно Статей 20, 27, 28 і 32, що приймаються Радою більшістю у три чверті голосів присутніх і беручих участь у голосуванні.

Стаття 23
Завдання Бюро Союзу; обов'язки Генерального секретаря; призначення персоналу

(1) Бюро Союзу виконує всі обов'язки та завдання, які покладені на нього Радою. Керівництво Бюро здійснюється Генеральним секретарем.

(2) Генеральний секретар несе відповідальність перед Радою; він відповідає за здійснення рішень Ради. Він подає на затвердження Ради бюджет і відповідає за його реалізацію. Він щорічно звітує перед Радою про свою роботу і подає їй доповідь про діяльність і фінансовий стан Союзу.

(3) За винятком випадків, які обумовлені у Статті 21 b), умови призначення та найму персоналу, необхідного для ефективної роботи Бюро Союзу, встановлюються адміністративною і фінансовою інструкціями, передбаченими у Статті 20.

Стаття 24
Правовий статус

(1) Союз є юридичною особою.

(2) Союз користується на території кожної Держави - члена Союзу, згідно з законодавством даної Держави, такою правоздатністю, яка може виявитися необхідною для здійснення завдань Союзу та для виконання його функцій.

(3) Союз укладає із Швейцарською Конфедерацією угоду про штаб-квартиру.

Стаття 25
Ревізія рахунків

Ревізія рахунків Союзу здійснюється однією з Держав - членів Союзу, як це передбачається у згаданих в Статті 20 адміністративних і фінансових інструкціях. Така Держава призначається, за її згодою, Радою.

Стаття 26
Фінанси

(1) Витрати Союзу покриваються за рахунок:

- щорічних внесків Держав - членів Союзу;

- надходжень за надання послуг;

- різних надходжень.

(2) a) Частка кожної Держави - члена Союзу в загальній сумі щорічних внесків визначається, виходячи з суми загальних витрат, що покриваються за рахунок внесків Держав - членів Союзу та числа одиниць внесків, що приписані даній Державі згідно з положеннями параграфа (3). Вищеназвана частка підраховується згідно з положеннями параграфа (4).

b) Число одиниць внеску виражається цілими або дрібовими величинами за умов, що таке число не буде меншим, ніж одна п'ята. Для будь-якої країни, що є членом Союзу, на момент набуття чинності цим Актом стосовно даної Держави число одиниць внеску залишається таким, яким воно було безпосередньо перед цією датою згідно з Конвенцією 1961 року, зміненою Додатковим актом 1972 р.

(3) a) Для будь-якої іншої держави встановлюється таке число одиниць внеску, яке ця держава зазначить у заяві на ім'я Генерального секретаря при приєднанні до Союзу.

b) Будь-яка Держава - член Союзу може в будь-який час, подавши заявку на ім'я Генерального секретаря, вказати число одиниць, відмінне від числа, приписаного йому згідно з параграфом a) чи b). Така заява, якщо вона зроблена протягом перших шести місяців календарного року, набуває чинності з початку наступного календарного року, в протилежному разі вона набуває чинності з початку другого календарного року, що настає за тим роком, коли була подана така заява.

(4) a) Для кожного бюджетного періоду сума, що відповідає одиниці внеску, визначається шляхом поділу загальної суми витрат, які в даний період покриваються за рахунок Держав-членів, на загальне число одиниць, приписаних цим Державам.

b) Розмір внеску кожної Держави - члена Союзу визначається шляхом множення суми, що відповідає одній одиниці внеску, на число встановлених для даної Держави одиниць внеску.

(5) a) Держава - член Союзу, що має заборгованість по сплаті внесків, не може, з урахуванням параграфа b), користуватись своїм правом голосу в Раді, якщо розмір заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що припадає на дану Державу за попередні два повних роки. Таке позбавлення права голосу не звільняє дану Державу від її
обов'язків у межах цієї Конвенції і не позбавляє її ніяких інших наданих Конвенцією прав.

b) Рада може дозволити вищеназваній Державі користуватись правом голосу, якщо і доти, поки Рада має впевненість, що затримка виплати викликана виключними і невідворотними обставинами.

Стаття 27
Перегляд Конвенції

(1) Ця Конвенція може бути переглянута Конференцією Держав - членів Союзу. Рішення про скликання такої Конференції приймається Радою.

(2) Наслідки роботи Конференції визнаються дійсними лише в тому випадку, якщо на ній представлена не менш як половина Держав - членів Союзу. Для прийняття переглянутого тексту Конвенції потрібна більшість у п'ять шостих голосів, що представлені на Конференції Держав - членів Союзу.

Стаття 28
Мови, якими користуються в Бюро і на засіданнях Ради

(1) У ході здійснення своїх обов'язків Бюро Союзу використовує французьку, німецьку та англійську мови.

(2) На цих трьох мовах проводяться засідання Ради і Конференції по перегляду.

(3) У разі виникнення необхідності Рада може прийняти рішення про використання допоміжних мов.

Стаття 29
Спеціальні угоди по охороні нових сортів рослин

Держави - члени Союзу зберігають за собою право укладати між собою спеціальні угоди про охорону селекційних досягнень, у разі якщо подібні угоди не суперечать положенням цієї Конвенції.

Стаття 30
Виконання Конвенції на національному рівні; угоди про спільне використання послуг органів експертизи

(1) Кожна Держава - член Союзу виконує всі заходи, необхідні для застосування цієї Конвенції, і, зокрема:

a) забезпечує відповідні правові можливості для ефективного захисту передбачених цією Конвенцією прав;

b) створює спеціальний орган з охорони селекційних досягнень або доручає цю охорону одному із існуючих органів;

c) забезпечує інформування громадськості з питань стосовно такої охорони, і як мінімум, періодичну публікацію переліку виданих охоронних документів.

(2) Між компетентними органами Держав - членів Союзу можуть укладатися спеціальні угоди стосовно спільного користування послугами органів, на які покладено проведення, згідно з положеннями Статті 7, експертизи нових сортів і комплектування необхідних довідкових і документаційних фондів.

(3) Передбачається, що кожна держава на момент депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання повинна бути в змозі згідно з національним законодавством забезпечити реалізацію положень цієї Конвенції.

Стаття 31
Підписання

Цей Акт відкритий для підписання будь-якою Державою - членом Союзу і будь-якою іншою державою, що була представлена на Дипломатичній конференції під час прийняття цього Акта. Він залишається відкритим для підписання до 31 жовтня 1979 року.

Стаття 32
Ратифікація; прийняття або схвалення; приєднання

(1) Будь-яка держава висловлює свою згоду на те, щоб бути пов'язаною цим Актом шляхом здачі на зберігання:

a) документа про ратифікацію, прийняття або схвалення, якщо вона підписала цей Акт; або

b) документа про приєднання, якщо вона не підписала цей Акт.

(2) Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання мають бути здані на зберігання Генеральному секретарю.

(3) Будь-яка держава, що не є членом Союзу і не підписала Акт, перед тим, як здавати на зберігання документ про приєднання, звертається до Ради для з'ясування питання про відповідність його національного законодавства положенням цього Акта. Якщо рішення, що містить висновки Ради, є позитивним, то може бути здійснена передача на зберігання документа про приєднання.

Стаття 33
Набуття чинності; припинення дії попередніх Актів

(1) Цей Акт набуває чинності через один місяць з моменту виконання двох наступних умов:

a) наявність не менше п'яти документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання;

b) наявність серед зазначених документів не менш трьох документів, зданих на зберігання Державами - членами Конвенції 1961 року.

(2) Стосовно будь-якої держави, яка здає на зберігання свою ратифікаційну грамоту, документ про прийняття, схвалення або приєднання після того, як будуть виконані умови, згадані в параграфі (1) a) і b), цей Акт набуває чинності через один місяць після здачі цією державою на зберігання одного з перелічених документів.

(3) Після набуття чинності цим Актом згідно з параграфом (1) жодна держава не може приєднатися до Конвенції 1961 року, зміненої Додатковим актом 1972 року.

Стаття 34
Відносини між державами, пов'язаними різними Актами

(1) Будь-яка Держава - член Союзу, яка на момент набуття чинності цим Актом стосовно цієї Держави є пов'язаною Конвенцією 1961 року, зміненої Додатковим актом 1972 року, продовжує застосовувати в своїх відносинах з будь-якою Державою - членом Союзу, не пов'язаною цим Актом, вищезгадану Конвенцію, змінену вищезгаданим Додатковим актом, доти, поки цей Акт не набуде чинності стосовно і цієї держави.

(2) Будь-яка Держава - член Союзу, не пов'язана цим Актом ("перша держава"), може заявити в повідомленні на ім'я Генерального секретаря про те, що вона буде застосовувати Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою державою, яка пов'язана цим Актом і яка стала членом Союзу шляхом ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акту ("друга держава"). Через один місяць з дати такого повідомлення і аж до набуття чинності цим Актом стосовно першої держави, ця перша держава застосовує Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою такою другою державою, в той час, як будь-яка така інша держава застосовує цей Акт у своїх відносинах з цією першою державою.

Стаття 35
Повідомлення стосовно родів і видів, що охороняються; інформація, що підлягає опублікуванню

(1) При здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта, кожна держава, яка не є членом Союзу, повідомляє Генерального секретаря про перелік родів і видів, стосовно яких вона буде застосовувати положення цієї Конвенції після набуття чинності цим Актом для даної Держави.

(2) На основі повідомлень, отриманих від кожної зацікавленої Держави - члена Союзу, Генеральний секретар публікує інформацію про:

a) поширення застосування положень цієї Конвенції на додаткові роди і види після набуття цим Актом чинності стосовно даної Держави;

b) будь-яке використання права, передбачене Статтею 3 (3);

c) використання прав, наданих Радою, у межах Статті 4 (4) або (5);

d) будь-яке використання права, передбаченого в першій фразі Статті 5 (4) із зазначенням характеру більш широких прав і переліком родів і видів, на які такі права поширюються;

e) будь-яке використання права, передбаченого в другій фразі Статті 5 (4);

f) той факт, що законодавство даної Держави містить положення, дозволене на підставі Статті 6 (1) b) (i), та про тривалість дозволеної відстрочки;

g) тривалість строку, згаданого в Статті 8, якщо такий строк перевищує відповідно 15 і 18 років, передбачених у зазначеній Статті.

Стаття 36
Території

(1) Будь-яка держава може оголосити в своєму документі про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, або повідомити Генерального секретаря шляхом подання в будь-який час письмового повідомлення, що цей Акт може бути застосований до всіх або до частини територій, зазначених у цій заяві або повідомленні.

(2) Будь-яка держава, що зробила таку заяву або подала таке повідомлення, може в будь-який час сповістити Генерального секретаря, що цей Акт припиняє свою дію стосовно всіх або частини таких територій.

(3) a) Будь-яка заява, зроблена згідно з параграфом (1), набуває чинності одночасно з набуттям чинності ратифікацією, прийняттям, схваленням або приєднанням, а будь-яке повідомлення, подане згідно з тим самим параграфом, набуває чинності через три місяці після того, як Генеральний секретар сповістить про нього.

b) Будь-яке повідомлення, зроблене згідно з параграфом (2), набуває чинності через 12 місяців з моменту його отримання Генеральним секретарем.

Стаття 37
Винятки щодо охорони двома формами

(1) Незважаючи на положення Статті 2 (1), будь-яка держава, яка до закінчення встановленого для підписання цього Акту строку передбачає охорону одного і того самого роду або виду різними згаданими в Статті 2 (1) формами, може робити це і в майбутньому, якщо вона при підписанні цього Акту або при здачі на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до нього повідомить
про це Генерального секретаря.

(2) Якщо в Державі - члені Союзу, стосовно якої можуть бути застосовані положення параграфа (1), надається клопотання про охорону в межах патентного законодавства, ця Держава може застосовувати до сортів, що охороняються згідно з патентним законодавством, критерії патентоспроможності та тривалість охорони, встановлені в цьому законодавстві, не зважаючи на положення Статті 6 (1) a) і b) та Статті 8.

(3) Така Держава може в будь-який час надати інформацію Генеральному секретарю про вилучення зробленого цією Державою згідно з параграфом (1) повідомлення. Таке вилучення набуває чинності з дати, вказаної цією державою в своєму повідомленні про вилучення.

Стаття 38
Перехідне обмеження стосовно вимоги новизни

Незважаючи на положення Статті 6, будь-яка Держава - член Союзу може, не породжуючи тим самим будь-яких зобов'язань до інших Держав - членів Союзу, обмежити встановлену в згаданій Статті вимогу новизни в тому, що стосується нещодавно виведених сортів, існуючих на момент, коли така Держава вперше застосувала положення цієї Конвенції до того роду чи виду, до якого такі сорти належать.

Стаття 39
Збереження набутих прав

Ця Конвенція не зачіпає прав, набутих в силу національного законодавства Держав - членів Союзу або в силу угод, укладених між такими державами.

Стаття 40
Застереження

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 41
Тривалість дії та денонсація Конвенції

(1) Ця Конвенція діє без обмеження строку.

(2) Будь-яка Держава - член Союзу може денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення Генеральному секретарю. Про отримання такого повідомлення Генеральний секретар негайно сповіщає всі Держави - члени Союзу.

(3) Денонсація набуває чинності в кінці календарного року, що наступає за роком отримання повідомлення Генеральним секретарем.

(4) Денонсація не зачіпає ніяких прав на сорт, набутих у межах цієї Конвенції до моменту набуття чинності цією денонсацією.

Стаття 42
Мови; функції депозитарія

(1) Оригінал цього Акта підписується в одному примірнику на французькій, англійській і німецькій мовах. У разі будь-якої невідповідності між різними текстами перевага віддається французькому тексту. Оригінал здається на зберігання Генеральному секретарю.

(2) Генеральний секретар надсилає дві завірені належним чином копії цього Акта урядам всіх держав, які були представлені на Дипломатичній конференції, де було його прийнято, а також за запитом уряду будь-якої іншої держави.

(3) Офіційні тексти на арабській, голландській, італійській, іспанській та японській мовах, а також на інших визначених Радою мовах розробляються Генеральним секретарем після консультації з урядами зацікавлених держав, які були представлені на згаданій Конференції.

(4) Генеральний секретар виконує реєстрацію цього Акта в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй.

(5) Генеральний секретар повідомляє уряди Держав - членів Союзу і держав, які не є членами Союзу, але були представлені на Дипломатичній конференції, на якій було прийнято цей Акт, про подання йому на зберігання документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, про будь-яке повідомлення, отримане ним відповідно до Статей 34 (2), 36 (1) і (2), 37 (1) і (3) і 41 (2), а також про будь-яку заяву, зроблену відповідно до Статті 36 (1).

______________  

 

На правах рекламы: