Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Сопутствующие документы ДОГОВІР" Про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року "
описание | темы | ключевые слова 

 

ДОГОВІР

про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 19.06.70 р.

ПЕРЕГЛЯНУТИЙ: 02.10.79 р., 03.02.84 р.

ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ ДЛЯ УКРАЇНИ: 25.12.91 р.* 

____________

* З 29 березня 1978 року - дати набуття Договором чинності для СРСР - він був обов'язковим для СРСР відносно всієї його території.

Договір підписаний від імені СРСР і ратифікований з такими застереженням і заявою, зробленими під час підписання:

"Союз Радянських Соціалістичних Республік не вважає себе зв'язаним положеннями статті 59 Договору про патентну кооперацію, яка стосується вирішення спорів щодо тлумачення або застосування Договору";

"Союз Радянських Соціалістичних Республік вважає необхідним заявити, що положення пункту 3 статті 62 Договору, які передбачають можливість поширення Договірними державами дії Договору на території, за міжнародні відносини яких вони несуть відповідальність, є застарілими і суперечать Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй про надання незалежності колоніальним країнам і народам (резолюція 1514/XV від 14 грудня 1960 р.)".

Договірні держави,

бажаючи зробити внесок до прогресу науки і техніки,

прагнучи удосконалити правову охорону винаходів,

прагнучи спростити та зробити більш економічним здійснення охорони винаходів, якщо така охорона витребовується в кількох країнах,

прагнучи полегшити і прискорити доступ публіки до технічної інформації, яка міститься у документах, що описують нові винаходи,

бажаючи стимулювати і прискорити економічний прогрес країн, що розвиваються, шляхом вживання заходів, призначених підвищити ефективність їх правових систем охорони винаходів, чи то національні системи, чи регіональні, шляхом забезпечення більш швидкого доступу до інформації про існуючі технічні рішення, що відповідають їх специфічним потребам, і полегшення доступу до обсягу сучасних технічних досягнень, які постійно збільшуються,

переконані, що співробітництво між державами буде значною мірою сприяти досягненню цих цілей,

уклали цей Договір.

ВСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1

Заснування Союзу

(1) Держави - учасниці цього Договору (далі - Договірні держави) утворюють Союз для співробітництва у галузі подання заявок на охорону винаходів, проведення за ними пошуку та експертизи, а також з надання спеціальних технічних послуг. Цей Союз називається Міжнародним союзом патентної кооперації.

(2) Жодне положення цього Договору не повинне розумітися як обмеження прав, передбачених Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, будь-якого громадянина країни - учасниці цієї Конвенції чи особи, яка проживає у цій країні.

Стаття 2

Визначення

У змісті цього Договору та Інструкції і, якщо тільки спеціально не обумовлено інакше:

(i) "заявка" означає заявку на охорону винаходу; посилання на "заявку" повинні розумітися як посилання на заявки на: патенти, авторські свідоцтва, свідоцтва про корисність, корисні моделі, додаткові патенти чи додаткові свідоцтва, додаткові авторські свідоцтва і додаткові свідоцтва про корисність;

(ii) посилання на "патент" повинні розумітися як посилання на: патенти, авторські свідоцтва, свідоцтва про корисність, корисні моделі, додаткові патенти чи додаткові свідоцтва, додаткові авторські свідоцтва і додаткові свідоцтва про корисність;

(iii) "національний патент" означає патент, виданий національним органом;

(iv) "регіональний патент" означає патент, виданий національним чи міжурядовим органом, який має право видавати патенти, що діють більше ніж в одній державі;


(v) "регіональна заявка" означає заявку на регіональний патент;

(vi) посилання на "національну заявку" повинні розумітися як посилання на заявки на національні патенти і регіональні патенти, крім заявок, поданих згідно з цим Договором;

(vii) "міжнародна заявка" означає заявку, подану згідно з цим Договором;

(viii) посилання на "заявку" повинні розумітися як посилання на міжнародні заявки і національні заявки;

(ix) посилання на "патент" повинні розумітися як посилання на національні патенти і регіональні патенти;

(x) посилання на "національне законодавство" повинні розумітися як посилання на національне законодавство Договірної держави чи, коли йдеться про регіональні заявки або регіональні патенти, на договір, що передбачає подачу регіональних заявок чи видачу регіональних патентів;

(xi) "дата пріоритету" для цілей обчислення строків означає:

(a) якщо міжнародна заявка містить претензію на пріоритет відповідно до статті 8, дату подачі заявки, пріоритет якої витребовують таким чином;

(b) якщо міжнародна заявка містить претензії на декілька пріоритетів відповідно до статті 8, дату подачі найбільш ранньої заявки, пріоритет якої витребовують таким чином;

(c) якщо міжнародна заявка не містить претензій на пріоритет відповідно до статті 8, дату міжнародної подачі цієї заявки;

(xii) "національне відомство" означає урядовий орган Договірної держави, уповноважений видавати патенти; посилання на "національне відомство" повинні розумітися так само, як посилання на будь-який міжурядовий орган, уповноважений кількома державами видавати регіональні патенти, за умови, що принаймні одна з цих держав є Договірною державою, і що ці держави уповноважили згаданий вище орган прийняти на себе зобов'язання та здійснювати права, що цей Договір і Інструкція передбачають щодо національних відомств;

(xiii) "зазначене відомство" означає національне відомство держави чи національне відомство, що діє від імені держави, зазначеної заявником відповідно до розділу І цього Договору;

(xiv) "обране відомство" означає національне відомство держави чи національне відомство, діюче від імені держави, обраної заявником відповідно до розділу І цього Договору;

(xv) "відомство, що отримує" означає національне відомство чи міжурядову організацію, до якої подається міжнародна заявка;

(xvi) "Союз" означає Міжнародний союз патентної кооперації;

(xvii) "Асамблея" означає Асамблею Союзу;

(xviii) "Організація" означає Всесвітню організацію інтелектуальної власності;

(xix) "Міжнародне бюро" означає Міжнародне бюро Організації і Міжнародні об'єднані бюро по охороні інтелектуальної власності (БІРПІ), поки існують БІРПІ;

(xx) "Генеральний директор" означає Генерального директора Організації і Директора БІРПІ, поки існують БІРПІ.

РОЗДІЛ I

Міжнародна заявка і міжнародний пошук

 

Стаття 3

Міжнародна заявка

(1) Заявки на охорону винаходів у будь-якій з Договірних держав можуть подаватися відповідно до цього Договору як міжнародні заявки.

(2) Міжнародна заявка повинна містити, як це визначено в цьому Договорі та Інструкції, заяву, опис винаходу, один чи кілька пунктів формули винаходу, один чи декілька креслень (якщо це необхідно) і реферат.

(3) Реферат відповідає виключно цілям технічної інформації і не може прийматися до уваги в інших цілях, зокрема для тлумачення обсягу охорони, якої просять.

(4) Міжнародна заявка:

(i) повинна бути складена встановленою мовою;

(ii) повинна відповідати встановленим вимогам до оформлення міжнародної заявки;

(iii) повинна відповідати встановленій вимозі єдності винаходу;


(iv) повинна супроводжуватися сплатою встановлених зборів.

Стаття 4

Заява

(1) Заява містить:

(i) клопотання про те, щоб міжнародна заявка розглядалася згідно з цим Договором;

(ii) вказівку Договірної держави чи держав, в яких на основі міжнародної заявки просять охорони винаходу ("зазначені держави"); якщо відносно будь-якої зазначеної держави можна просити регіональний патент і заявник бажає одержати регіональний, а не національний патент, у заяві це повинно бути обумовлено; якщо відповідно до договору про регіональний патент заявник не має можливості обмежити свою заявку окремими державами-учасницями цього договору, вказівка однієї з цих держав і прохання про одержання регіонального патенту повинні розглядатися як вказівка всіх держав-учасниць цього договору; якщо відповідно до національного законодавства зазначеної держави вказівка цієї держави має силу заявки на регіональний патент, цю вказівку потрібно розглядати як намір одержати регіональний патент;

(iii) ім'я та інші встановлені відомості про заявника та агента (якщо такий є);

(iv) назва винаходу;

(v) ім'я та інші встановлені відомості про винахідника, якщо національне законодавство принаймні однієї з зазначених держав вимагає, щоб ці відомості були представлені одночасно з поданням національної заявки. В противному випадку зазначені відомості можуть бути представлені або в заяві, або в окремих листах, що адресуються кожному зазначеному відомству держави, національне законодавство якої вимагає подання згаданих відомостей, але дозволяє представляти їх після подання національної заявки.

(2) За вказівку кожної Договірної держави у встановлений строк сплачується встановлене мито.

(3) Якщо заявник не витребовує будь-якого із перелічених у статті 43 виду охорони, вказівка держави означає, що охорона, яка витребовується, укладається у видачі патенту зазначеною державою чи відносно цієї держави. Для цілей цього пункту положення статті 2 (ii) не застосовуються.

(4) Відсутність у заяві імені та інших встановлених відомостей про винахідника не спричинює жодних наслідків у будь-якій зазначеній державі, національне законодавство якої вимагає подання цих відомостей, але дозволяє представляти їх після подання національної заявки. Неподання згаданих відомостей в окремому листі не спричинює жодних наслідків у будь-якій зазначеній державі, національне законодавство якої не вимагає їх подання.

Стаття 5

Опис винаходу

Опис повинен розкривати винахід досить ясно та повно, щоб винахід міг бути здійснений фахівцем у даній галузі.

Стаття 6

Формула винаходу

Пункт чи пункти формули винаходу повинні визначати об'єкт, на який вимагається охорона. Пункти формули винаходу повинні бути ясними й точними. Вони повинні повністю підтверджуватися описом винаходу.

Стаття 7

Креслення

(1) З урахуванням положень пункту 2 (ii) креслення подаються, коли вони необхідні для розуміння винаходу.

(2) Якщо креслення не є необхідними для розуміння винаходу, але характер винаходу допускає ілюстрацію у вигляді креслень:

(i) заявник може включити такі креслення до міжнародної заявки при її поданні;

(ii) будь-яке зазначене відомство може вимагати, щоб заявник представив йому такі креслення у зазначений строк.

Стаття 8

Домагання пріоритету

(1) Міжнародна заявка може містити у порядку, встановленому Інструкцією, заяву про пріоритет однієї чи декількох заявок, що передують, поданих до будь-якої країни-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності чи відносно будь-якої такої країни.

(2) (a) З урахуванням положень підпункту (b) умови та наслідки будь-якого домагання пріоритету, заявлені відповідно до пункту (1), повинні бути такими, як передбачено статтею 4 Стокгольмського акта Паризької конвенції про охорону промислової власності.

(b) Міжнародна заявка, що містить домагання пріоритету однієї чи декількох заявок, що передують, поданих до Договірної держави, чи відносно такої держави, може містити вказівку цієї держави. Якщо в міжнародній заявці міститься домагання пріоритету однієї чи декількох національних заявок, поданих до будь-якої зазначеної держави чи відносно такої держави, або якщо міститься домагання пріоритету іншої міжнародної заявки, в якій була зазначена тільки одна держава, умови та наслідки домагання пріоритету в цій державі регулюються національним законодавством.


Стаття 9

Заявник

(1) Будь-який громадянин Договірної держави чи особа, що проживає у цій державі, може подати міжнародну заявку.

(2) Асамблея може прийняти рішення, яке дозволяє громадянам будь-якої країни-учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, що не бере участь в цьому Договорі, а також особам, що проживають у цій країні, подавати міжнародні заявки.

(3) Поняття громадянства і місцепроживання, а також застосування цих понять у тих випадках, коли мається декілька заявників чи коли заявники не є одними й тими ж для всіх зазначених держав, визначаються Інструкцією.

Стаття 10

Відомство, що одержує

Міжнародна заявка подається до встановленого відомства, що одержує, яке перевіряє та розглядає її у порядку, передбаченому цим Договором та Інструкцією.

Стаття 11

Дата і наслідки подання міжнародної заявки

(1) Відомство, що одержує, встановлює як дату міжнародного подання дату одержання міжнародної заявки, якщо при її одержанні відомство приходить до висновку, що:

(i) заявник з усією ймовірністю не позбавлений, по причині громадянства чи місцепроживання, права подання міжнародної заявки до відомства, що одержує;

(ii) міжнародна заявка складена встановленою мовою;

(iii) міжнародна заявка містить принаймні таке:

(a) згадку про те, що вона подається як міжнародна заявка;

(b) вказівку, принаймні, однієї Договірної держави;

(c) ім'я заявника, як встановлено;

(d) частину, що зовні нагадує опис винаходу;

(e) частину, що зовні нагадує пункт чи пункти формули винаходу.

(2) (a) Якщо відомство, що одержує, встановить, що міжнародна заявка на дату її одержання не задовольняє вимогам, переліченим у пункті (1), воно пропонує заявнику внести необхідні виправлення, як передбачено Інструкцією.

(b) Якщо заявник виконає цю вимогу відповідно до Інструкції, відомство, що одержує, встановлює у вигляді дати міжнародного подання дату одержання необхідних виправлень.

(3) З урахуванням положень, передбачених статтею 64 (4), будь-яка міжнародна заявка, що відповідає вимогам, переліченим у підпунктах (i) - (iii) пункту (1), і відносно якої встановлена дата міжнародного подання, має силу правильно оформленої національної заявки в кожній зазначеній державі від дати міжнародного подання, що розглядається як дата фактичного подання в кожній зазначеній державі.

(4) Подання будь-якої міжнародної заявки, що відповідає вимогам, переліченим у підпунктах (i) - (iii) пункту (1), прирівнюється до подання правильно оформленої національної заявки в значенні Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Стаття 12

Пересилка міжнародної заявки до Міжнародного бюро і до Міжнародного пошукового органу

(1) Відповідно до процедури, передбаченої Інструкцією, один примірник міжнародної заявки зберігається у відомстві, що одержує ("копія для відомства, що одержує"), один примірник пересилають до Міжнародного бюро ("реєстраційний примірник") і один примірник пересилають до компетентного Міжнародного пошукового органу, згаданого в статті 16 ("копія для пошуку").

(2) Реєстраційний примірник вважається оригіналом міжнародної заявки.

(3) Міжнародна заявка вважається вилученою, якщо реєстраційний примірник не був одержаний Міжнародним бюро у встановлений строк.

Стаття 13

Можливість одержання копії міжнародної заявки зазначеними відомствами

(1) Будь-яке зазначене відомство може просити Міжнародне бюро вислати йому копію міжнародної заявки до її розсилки, передбаченої статтею 20, і Міжнародне бюро по закінченні одного року від дати пріоритету негайно направляє таку копію зазначеному відомству.


(2) (a) Заявник може у будь-який час направити копію своєї міжнародної заявки будь-якому зазначеному відомству.

(b) Заявник може в будь-який час просити Міжнародне бюро вислати копію його міжнародної заявки будь-якому зазначеному відомству, і Міжнародне бюро негайно направляє копію такому відомству.

(c) Будь-яке національне відомство може повідомити Міжнародне бюро, що воно не бажає одержувати копії, як передбачено в підпункті (b); в цьому випадку згаданий підпункт не застосовується відносно цього відомства.

Стаття 14

Деякі недоліки міжнародної заявки

(1) (a) Відомство, що одержує, перевіряє, чи не має міжнародна заявка яких-небудь з наступних недоліків, а саме:

(i) не підписана, як передбачено Інструкцією;

(ii) не містить встановлених відомостей про заявника;

(iii) не містить назви;

(iv) не містить реферату;

(v) не задовольняє тією мірою, як це передбачено Інструкцією, вимогам щодо оформлення міжнародної заявки.

(b) Якщо відомство, що одержує, встановить наявність будь-яких з наведених недоліків, воно пропонує заявнику виправити міжнародну заявку у встановлений строк; у разі невиконання цієї вимоги заявка вважається вилученою, і відомство, що одержує, робить заяву про це вилучення.

(2) Якщо у міжнародній заявці робиться посилання на креслення, що в дійсності до неї не включені, відомство, що одержує, повідомляє про це заявника, і він може подати креслення у встановлений строк. Якщо заявник зробить це, датою міжнародного подання вважається дата одержання креслень відомством, що одержує. У противному разі будь-яке посилання на зазначені креслення вважається недійсним.

(3) (a) Якщо відомство, що одержує, встановить, що збори, передбачені статтею 3 (4) (iv), не сплачені у встановлений строк чи мито, передбачене статтею 4 (2), не сплачене за жодну із зазначених держав, міжнародна заявка вважається вилученою, і відомство, що одержує, заявляє про це вилучення.

(b) Якщо відомство, що одержує, встановить, що мито, передбачене статтею 4 (2), сплачене у встановлений строк за одну чи більше, але не за всі зазначені держави, вказівка тих держав, за які мито у встановлений строк не сплачене, вважається вилученою, і відомство, що одержує, заявляє про це вилучення.

(4) Якщо відомство, що одержує, після встановлення дати міжнародного подання міжнародної заявки виявить у встановлений строк, що будь-яку з вимог, перелічених у підпунктах (i)-(iii) пункту (1) статті 11, не було виконано на цю дату, згадана заявка вважається вилученою, і відомство, що одержує, заявляє про це вилучення.

Стаття 15

Міжнародний пошук

(1) За кожною міжнародною заявкою проводиться міжнародний пошук.

(2) Метою міжнародного пошуку є виявлення відповідного рівня техніки.

(3) Міжнародний пошук проводиться на основі формули винаходу з належним урахуванням опису винаходу і креслень (якщо є такі).

(4) Міжнародний пошуковий орган, згаданий у статті 16, прагне виявити відповідний рівень техніки тією мірою, наскільки дозволяють його можливості, і в будь-якому випадку використовує документацію, визначену Інструкцією.

(5) (a) Заявник, який подає національну заявку до національного відомства Договірної держави чи до національного відомства, що діє від імені такої держави, може, якщо це дозволяється національним законодавством Договірної держави, і відповідно до умов, визначених цим законодавством, просити, щоб за його заявкою був проведений пошук, аналогічний міжнародному пошуку ("пошук міжнародного типу").

(b) Національне відомство Договірної держави чи національне відомство, що діє від імені такої держави, може, якщо це дозволяється національним законодавством Договірної держави, піддати будь-яку національну заявку, що подана до такого відомства, пошуку міжнародного типу.

(c) Пошук міжнародного типу проводиться Міжнародним пошуковим органом, згаданим у статті 16, що був би компетентним проводити міжнародний пошук, якби ця національна заявка була міжнародною заявкою і була б подана до відомства, згаданого в підпунктах (a) і (b). Якщо національна заявка складена мовою, на якій Міжнародний пошуковий орган не має можливості розглядати заявки, пошук міжнародного типу проводиться за підготовленим заявником перекладом на мову, встановлену для міжнародних заявок і на якій даний Міжнародний пошуковий орган зобов'язався приймати міжнародні заявки. Національна заявка і переклад, коли він вимагається, представляються за формою, встановленою для міжнародних заявок.

Стаття 16

Міжнародний пошуковий орган


(1) Міжнародний пошук проводиться Міжнародним пошуковим органом, яким може бути або національне відомство, або міжурядова організація, як, наприклад, Міжнародний патентний інститут, у завдання якого входить підготовка звітів про документаційний пошук про рівень техніки відносно винаходів, що заявляються.

(2) Якщо в період до заснування єдиного Міжнародного пошукового органу існує декілька міжнародних пошукових органів, кожне відомство, що одержує, зазначає відповідно до умов угоди, згаданої в пункті (3) (b), Міжнародний пошуковий орган чи органи, компетентні в проведенні пошуку за міжнародними заявками, що подаються до цього відомства.

(3) (a) Міжнародні пошукові органи призначаються Асамблеєю. Міжнародним пошуковим органом може бути призначено будь-яке національне відомство чи будь-яка міжурядова організація, які відповідають вимогам, передбаченим у підпункті (c). 

(b) Призначення здійснюється зі згоди національного відомства чи міжурядової організації, що призначаються таким Органом, і за умови укладення угоди, що підлягає затвердженню Асамблеєю, між таким відомством чи організацією і Міжнародним бюро. В угоді повинні бути визначені права та обов'язки сторін, зокрема формальне зобов'язання такого відомства чи організації застосовувати і дотримуватися всіх загальних правил міжнародного пошуку.

(c) Інструкція передбачає мінімум вимог, зокрема, відносно персоналу і документації, яким повинне відповідати будь-яке відомство чи організація, перш ніж вони можуть бути призначені, і яким вони повинні відповідати протягом всього строку їх призначення.

(d) Призначення здійснюється на певний строк, що може бути продовжений.

(e) Перш ніж прийняти рішення про призначення будь-якого національного відомства чи міжурядової організації, а також про продовження або припинення строку такого призначення, Асамблея заслуховує зацікавлене відомство чи організацію і дає запит на пропозиції Комітету по технічному співробітництву, згаданого в статті 56, після того, як цей Комітет буде створений.

Стаття 17

Процедура, що застосовується Міжнародним пошуковим органом

(1) Процедура, що застосовується Міжнародним пошуковим органом, визначається положеннями цього Договору, Інструкції та угоди, яку Міжнародне бюро укладає з цим Органом відповідно до цього Договору та Інструкції.

(2) (a) Якщо Міжнародний пошуковий орган вважає, що:

(i) міжнародна заявка стосується об'єкта, за яким відповідно до Інструкції Міжнародний пошуковий орган не зобов'язаний проводити міжнародний пошук, і в даному випадку він приймає рішення не проводити такий пошук, чи

(ii) опис винаходу, формула винаходу чи креслення не задовольняють встановленим вимогам настільки, що проведення повноцінного пошуку є неможливим, згаданий Орган зазначає такий факт у декларації і повідомляє заявника та Міжнародне бюро, що звіт про міжнародний пошук не буде підготовлений.

(b) Якщо будь-яка з ситуацій, згаданих у підпункті (a), виявлена лише у зв'язку з деякими пунктами формули, то звіт про міжнародний пошук містить відповідне зауваження відносно таких пунктів, в той час як по інших пунктах формули згаданий звіт готується відповідно до статті 18.

(3) (a) Якщо Міжнародний пошуковий орган вважає, що міжнародна заявка не задовольняє вимозі єдності винаходу, як це визначається Інструкцією, він пропонує заявникові сплатити додаткові мита. Міжнародний пошуковий орган готує звіт про міжнародний пошук за тими частинами міжнародної заявки, що стосуються винаходу, згаданого першим у формулі ("головний винахід"), а також за умови сплати у встановлений строк необхідних додаткових зборів за тими частинами міжнародної заявки, що стосуються винаходів, за які такі мита сплачені.

(b) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави може передбачити, що у разі, коли національне відомство цієї держави вважає пропозицію Міжнародного пошукового органу, згадану у підпункті (a), обгрунтованою і коли заявник не сплатив усі додаткові мита, ті частини міжнародної заявки, за якими пошук не проводився, вважаються вилученими відносно їх дії в цій державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито до національного відомства цієї держави.

Стаття 18

Звіт про міжнародний пошук

(1) Звіт про міжнародний пошук складається у встановлений строк і за встановленою формою.

(2) Звіт про міжнародний пошук відразу після його підготовки направляється Міжнародним пошуковим органом заявнику і Міжнародному бюро.

(3) Звіт про міжнародний пошук чи декларація, згадана в статті 17 (2) (a), перекладаються на мову, передбачену Інструкцією. Переклади виконуються або Міжнародним бюро, або за його замовленням, але під його відповідальність.

Стаття 19

Зміна формули винаходу в Міжнародному бюро

(1) Після одержання звіту про міжнародний пошук заявник має право один раз змінити формулу міжнародної заявки, подати зміни до Міжнародного бюро у встановлений строк. Одночасно заявник може подати відповідно до Інструкції коротке пояснення змін і зазначити, як вони могли б відбитися на описі винаходу та кресленнях.


(2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито в початковій міжнародній заявці.

(3) Якщо національне законодавство будь-якої зазначеної держави дозволяє, щоб зміни виходили за межі того, що розкрито у початковій міжнародній заявці, недотримання пункту (2) не має наслідків у цій державі.

Стаття 20

Розсилання матеріалів міжнародної заявки до зазначених відомств

(1) (a) Міжнародна заявка разом із звітом про міжнародний пошук (включаючи будь-яке зауваження, згадане у статті 17 (2) (b)) або декларацією, згаданою у статті 17 (2) (a), розсилається до кожного зазначеного відомства, як передбачено Інструкцією, якщо зазначене відомство не відмовляється від такого порядку повністю чи частково.

(b) Матеріали, що розсилаються, містять переклад (як встановлено) згаданого звіту чи декларації.

(2) Якщо формула винаходу була змінена відповідно до статті 19 (1), матеріали повинні містити або повний текст формули винаходу як у початковому, так і в зміненому вигляді, або повний текст формули винаходу в початковому вигляді із зазначенням внесених змін, а також пояснення, згадане у статті 19 (1), якщо таке мається.

(3) На прохання зазначеного відомства чи заявника Міжнародний пошуковий орган надсилає відомству чи заявнику відповідно, як це передбачено Інструкцією, копії документів, на які робляться посилання в звіті про міжнародний пошук.

Стаття 21

Міжнародна публікація

(1) Міжнародне бюро здійснює публікацію міжнародних заявок.

(2) (a) За винятком випадків, передбачених у підпункті (b) і в статті 64 (3), міжнародна публікація міжнародної заявки здійснюється негайно по закінченні 18 місяців від дати пріоритету цієї заявки.

(b) Заявник може просити Міжнародне бюро опублікувати його міжнародну заявку в будь-який час до закінчення строку, згаданого в підпункті (a). Міжнародне бюро виконує це прохання відповідно до Інструкції. 

(3) Звіт про міжнародний пошук чи декларація, згадана в статті 17 (2) (a), публікуються як встановлено Інструкцією.

(4) Мова і форма міжнародної публікації, а також інші подробиці визначаються Інструкцією.

(5) Міжнародна публікація не здійснюється, якщо міжнародна заявка вилучається або вважається вилученою до того, як завершена технічна підготовка до її публікації.

(6) Якщо міжнародна заявка містить вирази чи креслення, що, на погляд Міжнародного бюро, суперечать моралі чи суспільному порядку, чи якщо, на його погляд, міжнародна заявка містить зневажливі висловлювання, як вони визначені Інструкцією, Міжнародне бюро має право при публікації опустити такі вирази, креслення або висловлювання, зазначивши їх місце, кількість опущених слів і креслень. На запит Міжнародне бюро надає окремі копії опущених частин тексту чи креслень.

Стаття 22

Копія, переклад і мито для зазначених відомств

(1) Заявник подає копію міжнародної заявки (за винятком випадку, коли розсилка вже здійснена згідно із статтею 20) та її переклад (як встановлено), а також сплачує національне мито (якщо таке передбачено) в кожне зазначене відомство не пізніше 20 місяців від дати пріоритету. Якщо національне законодавство зазначеної держави вимагає згадування імені та інших встановлених відомостей про винахідника, проте допускає виконання цієї вимоги після подання національної заявки, заявник подає згадані відомості, якщо вони були відсутні в заяві, до національного відомства цієї держави чи до національного відомства, що діє від імені цієї держави, не пізніше 20 місяців від дати пріоритету.

(2) У тих випадках, коли Міжнародний пошуковий орган зазначає в декларації згідно зі статтею 17 (2) (a), що звіт про міжнародний пошук не буде підготовлений, строк для виконання дій, згаданих у пункті (1) цієї статті, є таким самим, як це передбачено в пункті (1).

(3) Для здійснення дій, згаданих у пунктах (1) чи (2), будь-яке національне законодавство може встановити строки, що закінчуються пізніше, ніж передбачено цими пунктами.

Стаття 23

Відстрочення національної процедури

(1) Зазначені відомства не проводять процедуру за міжнародною заявкою чи експертизу за цією заявкою до закінчення відповідного строку, передбаченого в статті 22.

(2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке зазначене відомство на спеціальне прохання заявника може в будь-який час вести процедуру за міжнародною заявкою або експертизу за цією заявкою.

Стаття 24

Можливе припинення дії міжнародної заявки в зазначених державах

(1) З урахуванням положень статті 25, що застосовуються у випадках, визначених підпунктом (ii) цієї статті, дія міжнародної заявки, передбачена статтею 11 (3), припиняється в будь-якій зазначеній державі з тими самими наслідками, що і при вилученні будь-якої національної заявки в цій державі, якщо:


(i) заявник вилучає свою міжнародну заявку чи вказівку цієї держави;

(ii) міжнародна заявка вважається вилученою в силу статей 12 (3), 14 (1) (b), 14 (3) (a) або 14 (4) чи якщо вказівка цієї держави вважається вилученою в силу статті 14 (3) (b);

(iii) заявник не виконає у відповідний строк дій, передбачених статтею 22.

(2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке зазначене відомство може зберегти дію міжнародної заявки, передбачену статтею 11 (3), навіть у тому випадку, коли це не вимагається в силу статті 25 (2).

Стаття 25

Перегляд рішень зазначеними відомствами

(1) (a) Якщо відомство, що одержує, відмовилося встановити дату міжнародного подання чи заявило, що міжнародна заявка вважається вилученою, чи якщо Міжнародне бюро встановило факт, передбачений статтею 12 (3), Міжнародне бюро на прохання заявника негайно висилає копії будь-якого документа справи до будь-якого із зазначених відомств, названих заявником.

(b) Якщо відомство, що одержує, заявило, що вказівка будь-якої з держав вважається вилученою, Міжнародне бюро на прохання заявника негайно висилає копію будь-якого документа справи національному відомству такої держави.

(c) Прохання, згадане в підпунктах (a) чи (b), повинно бути представлене у встановлений строк.

(2) (a) З урахуванням положень підпункту (b) кожне зазначене відомство вирішує, за умови сплати національного мита у встановлений строк (якщо таке передбачено) і подання у встановлений строк відповідного перекладу (як встановлено), чи обгрунтована відмова, заява або встановлення факту, згадані в пункті (1), у світлі положень цього Договору і Інструкції, та якщо воно дійде висновку, що така відмова чи заява є результатом помилки чи упущення з боку відомства, що одержує, або що встановлення факту є результатом помилки чи упущення з боку Міжнародного бюро, зазначене відомство розглядає міжнародну заявку щодо дії в даній державі так, як начебто така помилка чи упущення не мали місця.

(b) Якщо реєстраційний екземпляр надійшов до Міжнародного бюро по закінченні строку, передбаченого статтею 12 (3), з причини якої-небудь помилки чи упущення з боку заявника, положення підпункту (a) застосовуються тільки при наявності умов, згаданих у статті 48 (2).

Стаття 26

Можливість внесення виправлень до міжнародної заявки у зазначених відомствах

Зазначені відомства не можуть відхилити міжнародну заявку на тій підставі, що вона не відповідає вимогам цього Договору та Інструкції, без надання заявнику можливості виправити згадану заявку тією мірою і відповідно до тієї процедури, що передбачена національним законодавством для таких самих або подібних ситуацій відносно національних заявок.

Стаття 27

Вимоги національного законодавства

(1) Національні законодавства не можуть подавати інші чи додаткові вимоги до форми чи змісту міжнародної заявки, крім тих, що передбачені цим Договором та Інструкцією.

(2) Положення пункту (1) не розповсюджуються на статтю 7 (2) і не перешкоджають національному законодавству вимагати як тільки розгляд міжнародної заявки почався у зазначеному відомстві:

(i) згадування імені посадової особи, уповноваженої представляти заявника, який є юридичною особою;

(ii) подання документів, що не є частиною міжнародної заявки, є доказом тверджень чи заяв, наведених у цій заявці, включаючи підтвердження міжнародної заявки підписом заявника в тих випадках, коли ця заявка при її поданні була підписана його представником чи агентом.

(3) Якщо заявник в будь-якій зазначеній державі не має права, згідно з національним законодавством цієї держави, подавати національну заявку, бо він не є винахідником, зазначене відомство може відхилити міжнародну заявку.

(4) Якщо національне законодавство містить вимоги до форми і змісту національних заявок, що з точки зору заявників є більш сприятливим, ніж вимоги до міжнародних заявок, передбачені цим Договором та Інструкцією, національне відомство, суди та будь-які інші компетентні органи такої зазначеної країни чи органи, що діють від його імені, можуть застосовувати перші вимоги до міжнародних заявок замість останніх, за винятком тих випадків, коли заявник наполягає на застосуванні до його міжнародної заявки вимог, які передбачені цим Договором та Інструкцією.

(5) Ніщо в цьому Договорі та Інструкції не повинно розумітися як можливе обмеження права кожної Договірної держави встановлювати матеріально-правові умови патентоспроможності. Зокрема, будь-яке положення цього Договору та Інструкції щодо визначення рівня техніки служить виключно для цілей міжнародної процедури, і, отже, будь-яка Договірна держава при визначенні патентоспроможності винаходу, що заявляється в міжнародній заявці, має право застосовувати критерії свого національного законодавства щодо рівня техніки та інших умов патентоспроможності, які не належать до вимог, що пред'являються до форми й змісту заявки.

(6) Національне законодавство може містити вимогу про подання заявником доказів щодо будь-якої матеріально-правової умови патентоспроможності, встановленої цим законодавством.


(7) Будь-яке відомство, що одержує, чи зазначене відомство, в якому вже почався розгляд міжнародної заявки, може застосовувати своє національне законодавство щодо вимоги про призначення заявником агента, що має право представляти заявників перед цим відомством, і (або) про повідомлення заявником адреси в зазначеній державі для цілей одержання повідомлень.

(8) Ніщо в цьому Договорі та Інструкції не повинно розумітися як обмеження права будь-якої Договірної держави застосовувати засоби, які воно визнає необхідними в цілях забезпечення національної безпеки, чи виходячи з основних економічних інтересів держави, обмежувати право власних громадян чи осіб, що проживають у цій державі, подавати міжнародні заявки.

Стаття 28

Зміна формули винаходу, опису винаходу та креслень у зазначених відомствах

(1) Заявнику надається право вносити зміни до формули винаходу, опису винаходу та креслень в кожному зазначеному відомстві у встановлений строк. Зазначені відомства не повинні видавати патент чи відмовляти у його видачі до закінчення такого строку, за винятком випадків, коли є спеціальна згода заявника.

(2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито в початковій міжнародній заявці, якщо це не допускається національним законодавством зазначеної держави.

(3) Зміни повинні відповідати вимогам національного законодавства зазначеної держави в усіх випадках, не передбачених цим Договором та Інструкцією.

(4) Якщо зазначене відомство вимагає подання перекладу міжнародної заявки, зміни повинні подаватися мовою перекладу.

Стаття 29

Наслідки міжнародної публікації

(1) Наслідки міжнародної публікації міжнародної заявки в зазначеній державі щодо охорони будь-яких прав заявника в цій державі є, з урахуванням положень пунктів (2) - (4), такими ж, які передбачені національним законодавством зазначеної держави в разі обов'язкової національної публікації національних заявок, за якими не проводилася експертиза.

(2) Якщо мова, якою була здійснена міжнародна публікація, відрізняється від мови, якою здійснюються публікації в зазначеній державі відповідно до національного законодавства, національне законодавство може передбачити, що наслідки, згадані в пункті (1), настають лише після того, як:

(i) опублікований переклад на мову національної публікації відповідно до національного законодавства, чи

(ii) переклад на мову національної публікації став загальнодоступним шляхом викладення для публічного ознайомлення відповідно до національного законодавства, чи

(iii) переклад на мову національної публікації переданий заявником особі, що справді або вірогідно неправомірно використовує винахід, заявлений в міжнародній заявці, чи

(iv) мали місце обидві дії, згадані в підпунктах (i) і (iii), або обидві дії, згадані в підпунктах (ii) і (iii).

(3) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави може передбачати, що у випадках, коли міжнародна публікація була здійснена на прохання заявника до закінчення 18 місяців від дати пріоритету, наслідки, згадані в пункті (1), наступають тільки по закінченні 18 місяців від дати пріоритету.

(4) Національне законодавство будь-якої зазначеної держави може передбачати, що наслідки, згадані в пункті (1), настають лише від дати, на яку копія міжнародної заявки, опублікованої відповідно до статті 21, одержана національним відомством такої держави чи національним відомством, діючим від особи такої держави. Згадане відомство негайно публікує у своєму бюлетені дату одержання.

Стаття 30

Конфіденційний характер міжнародної заявки

(1) (a) З урахуванням положень підпункту (b) Міжнародне бюро і Міжнародні пошукові органи не дозволяють доступ до міжнародної заявки будь-якій особі чи органу до міжнародної публікації такої заявки за винятком випадків, коли є прохання чи дозвіл заявника.

(b) Положення підпункту (a) не поширюється на пересилку будь-яких матеріалів до компетентного Міжнародного пошукового органу, на пересилку, передбачену статтею 13, а також на розсилку, передбачену статтею 20.

(2) (a) Національні відомства не повинні дозволяти доступ до міжнародної заявки третіх осіб, за винятком випадків, коли є прохання чи дозвіл заявника до настання більш ранньої з наступних дат:

(i) дати міжнародної публікації міжнародної заявки;

(ii) дати одержання матеріалів міжнародної заявки відповідно до статті 20;

(iii) дати одержання копії міжнародної заявки відповідно до статті 22.

(b) Положення підпункту (a) не перешкоджають національному відомству інформувати третіх осіб про те, що воно є зазначеним відомством, чи публікувати цей факт. Однак така інформація чи публікація може містити тільки наступні дані: відомості про відомство, що одержує, ім'я заявника, дату міжнародного подання, номер міжнародної заявки та назву винаходу.


(c) Положення підпункту (a) не перешкоджають зазначеному відомству дозволити доступ до міжнародної заявки органів судової влади.

(3) Положення пункту (2) (a) застосовуються до будь-якого відомства, що одержує, якщо тільки не йдеться про пересилку матеріалів, передбачену статтею 12 (1).

(4) Для цілей даної статті термін "доступ" означає будь-які засоби, включаючи особисте повідомлення та звичайну публікацію, за допомогою яких треті особи можуть одержати відомості; при цьому національне відомство, як правило, не повинне публікувати міжнародну заявку або її переклад до міжнародної публікації чи, якщо протягом 20 місяців від дати пріоритету не здійснена міжнародна публікація, до закінчення 20 місяців від згаданої дати пріоритету.

РОЗДІЛ II

Міжнародна попередня експертиза

 

Стаття 31

Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи

(1) На вимогу заявника за його міжнародною заявкою проводиться міжнародна експертиза, як це передбачено в наступних положеннях та в Інструкції.

(2) (a) Будь-який заявник, що є, як це визначено в Інструкції, громадянином Договірної держави, пов'язаної положеннями розділу II, або особою, яка проживає у цій державі, і міжнародна заявка якого була подана до відомства, що одержує, такої держави чи до відомства, що одержує, діючого від імені такої держави, має право подати вимогу на проведення міжнародної попередньої експертизи.

(b) Асамблея може дозволити особам, що мають право подавати міжнародні заявки, подавати вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи навіть у тому випадку, коли вони є громадянами держави чи особами, що проживають у державі, яка не бере участь у цьому Договорі чи бере участь, але не пов'язана положеннями розділу II.

(3) Вимога на проведення міжнародної попередньої експертизи подається окремо від міжнародної заявки. Ця вимога складається встановленою мовою, за встановленою формою і містить встановлені відомості.

(4) (a) У вимозі повинні бути визначені Договірна держава чи держави, в яких заявник має намір використати результати міжнародної попередньої експертизи ("обрані держави"). Додаткові Договірні держави можуть бути обрані пізніше. Вибір може бути зроблений тільки з числа Договірних держав, вже зазначених, відповідно до статті 4.

(b) Заявники, згадані в пункті 2 (a), мають право обрати будь-яку Договірну державу, пов'язану положеннями розділу II. Заявники, згадані в пункті 2 (b), мають право обрати тільки ті Договірні держави, пов'язані положеннями розділу II, які заявили, що вони не заперечують бути обраними такими заявниками.

(5) Вимога супроводжується сплатою встановлених зборів у встановлений строк.

(6) (a) Вимога подається до компетентного Органу міжнародної попередньої експертизи, згаданого в статті 32.

(b) Прохання про будь-який додатковий вибір подається до Міжнародного бюро.

(7) Кожне обране відомство повідомляється про його вибір.

Стаття 32

Орган міжнародної попередньої експертизи

(1) Міжнародна попередня експертиза проводиться Органом міжнародної попередньої експертизи.

(2) У разі подачі вимог, згаданих у статті 31 (2) (a), відомство, що одержує, а в разі подачі вимог, згаданих у статті 31 (2) (b), Асамблея, відповідно до угоди, укладеної між зацікавленим Органом чи органами міжнародної попередньої експертизи і Міжнародним бюро, визначає Орган чи органи міжнародної попередньої експертизи, компетентні проводити попередню експертизу.

(3) Положення статті 16 (3) застосовуються mutatis mutandis щодо органів міжнародної попередньої експертизи.

Стаття 33

Міжнародна попередня експертиза

(1) Метою міжнародної попередньої експертизи є складання попереднього та необов'язкового висновку, чи подається заявлений винахід новим, чи відповідає він винахідницькому рівню (є неочевидним) і чи може бути промислово придатним.

(2) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається новим, якщо його не порочить рівень техніки, що передує, як він визначений Інструкцією.

(3) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається таким, що відповідає винахідницькому рівню, якщо він, зважаючи на рівень техніки, як він визначений Інструкцією, на відповідну встановлену дату не є очевидним для фахівців даної галузі.

(4) Для цілей міжнародної попередньої експертизи заявлений винахід вважається промислово придатним, якщо за своєю суттю він може бути здійснений або використаний (у технологічному смислі) в будь-якій галузі промисловості. "Промисловість" треба розуміти в самому широкому значенні, як це визначено Паризькою конвенцією про охорону промислової власності.


(5) Критерії, описані вище, служать тільки для цілей міжнародної попередньої експертизи. Будь-яка Договірна держава може прийняти додаткові або інші критерії для вирішення питання, чи є заявлений винахід патентоспроможним у цій державі.

(6) При проведенні міжнародної попередньої експертизи звертається увага на всі документи, на які зроблено посилання у звіті про міжнародний пошук. Можуть також прийматися до уваги будь-які додаткові документи, що розглядаються як такі, що мають відношення до даного конкретного випадку.

Стаття 34

Процедура, що застосовується Органом міжнародної попередньої експертизи

(1) Процедура, що застосовується Органом міжнародної попередньої експертизи, визначається положеннями цього Договору, Інструкції та угоди, яку Міжнародне бюро укладає з цим Органом відповідно до цього Договору та Інструкції.

(2) (a) Заявник має право підтримувати контакт усно і письмово з Органом міжнародної попередньої експертизи.

(b) Заявник має право вносити зміни до формули винаходу, опису винаходу та креслень у встановленому порядку і у встановлений строк до підготовки висновку міжнародної попередньої експертизи. Зміни не повинні виходити за рамки того, що розкрито у початково поданій міжнародній заявці.

(c) Заявнику повідомляється, принаймні один раз, в письмовому вигляді думка Органу міжнародної попередньої експертизи, якщо цей Орган не вважає виконаними всі наступні умови:

(i) винахід задовольняє критеріям, передбаченим у статті 33 (1);

(ii) міжнародна заявка задовольняє вимогам цього Договору та Інструкції тою мірою, як встановлено цим Органом;

(iii) не передбачається внесення будь-яких зауважень відповідно до статті 35 (2) (остання пропозиція).

(d) Заявник може відповісти на письмове повідомлення, що містить думку Органу міжнародної попередньої експертизи.

(3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, що міжнародна заявка не задовольняє вимозі єдності винаходу, як це визначається Інструкцією, він може запропонувати заявнику на розсуд останнього, чи обмежити формулу таким чином, щоб вона відповідала даній вимозі, чи сплатити додаткові мита.

(b) Національне законодавство будь-якої обраної держави може передбачити, що в разі, якщо заявник віддасть перевагу обмежити формулу відповідно до підпункту (a), ті частини міжнародної заявки, що внаслідок обмеження не піддавалися міжнародній попередній експертизі, вважаються вилученими щодо їх дії в цій державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито до національного відомства цієї держави.

(c) Якщо заявник у встановлений строк не виконає вимоги, згаданої в підпункті (a), Орган міжнародної попередньої експертизи складає висновок за тими частинами міжнародної заявки, що, на його погляд, належать до головного винаходу, і зазначає це в згаданому висновку. Національне законодавство будь-якої обраної держави може передбачити, що в разі, коли його національне відомство вважає думку Органу міжнародної попередньої експертизи обгрунтованою, ті частини міжнародної заявки, що не належать до головного винаходу, вважаються вилученими щодо їх дії в цій державі, якщо заявник не сплатить спеціальне мито в зазначене відомство.

(4) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи вважає, що:

(i) міжнародна заявка належить до об'єкта, за яким відповідно до Інструкції Орган міжнародної попередньої експертизи не зобов'язаний проводити міжнародну попередню експертизу, і в даному випадку він приймає рішення не проводити таку експертизу, чи

(ii) опис винаходу, формула винаходу чи креслення є настільки неясними чи формула винаходу настільки слабо підкріплюється описом, що не може бути складено ніякого певного висновку щодо новизни, винахідницького рівня (неочевидності) або промислової придатності заявленого винаходу, згаданий орган не розглядає заявку відповідно до статті 33 (1) і повідомляє заявника про це рішення та його мотиви.

(b) Якщо будь-яка із ситуацій, згаданих в підпункті (a), виявлена лише за деякими пунктами формули винаходу чи в зв'язку з ними, положення згаданого підпункту застосовуються тільки до цих пунктів формули винаходу.

Стаття 35

Висновок міжнародної попередньої експертизи

(1) Висновок міжнародної попередньої експертизи складається у встановлений строк і за встановленою формою.

(2) Висновок міжнародної попередньої експертизи не містить ніяких тверджень про те, є чи подається заявлений винахід патентоспроможним або непатентоспроможним згідно з будь-яким національним законодавством. З урахуванням положень пункту (3) у висновку стверджується за кожним пунктом формули, чи відповідає він критеріям новизни, винахідницького рівня (неочевидності) та промислової придатності, як вони визначені для цілей міжнародної попередньої експертизи в статті 33 (1) - (4). Це твердження супроводжується посиланнями на документи, що вважаються підтвердженням зроблених висновків з такими поясненнями, що вимагаються в даних конкретних обставинах. Твердження супроводжується також іншими зауваженнями, як це передбачено Інструкцією.


(3) (a) Якщо Орган міжнародної попередньої експертизи при складанні заключення доходить висновку, що має місце будь-яка з ситуацій, згаданих у статті 34 (4) (a), у висновку міжнародної попередньої експертизи викладається цей висновок і його мотиви. Цей висновок не повинен містити будь-яких тверджень, передбачених у пункті (2).

(b) Якщо має місце ситуація, згадана в статті 34 (4) (b), у висновку міжнародної попередньої експертизи за такими пунктами формули винаходу викладаються висновки, як передбачено в підпункті (a), тоді як за іншими пунктами формули винаходу висновок містить твердження, згадане в пункті (2).

Стаття 36

Пересилка, переклад і розсилка висновку міжнародної попередньої експертизи

(1) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом із встановленими додатками пересилається заявникові та Міжнародному бюро.

(2) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи та додатки до нього перекладаються на встановлені мови.

(b) Переклад згаданого висновку виконується Міжнародним бюро чи за його замовленням, але під його відповідальність, в той час як переклад зазначених додатків виконується заявником.

(3) (a) Висновок міжнародної попередньої експертизи разом з перекладом (як встановлено) і додатками (на мові оригіналу) розсилається Міжнародним бюро до кожного обраного відомства.

(b) Встановлений переклад додатків надсилається у встановлений строк до обраних відомств.

(4) Положення статті 20 (3) застосовуються mutatis mutandis щодо копій будь-якого документа, на що робиться посилання у висновку міжнародної попередньої експертизи і на що робилося посилання у звіті про міжнародний пошук.

Стаття 37

Вилучення вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи чи вибору держави

(1) Заявник може вилучити вибір будь-якої чи всіх держав.

(2) Вилучення вибору всіх держав вважається вилученням вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи.

(3) (a) Міжнародне бюро повідомляється про будь-яке вилучення.

(b) Міжнародне бюро, в свою чергу, повідомляє відповідні обрані відомства і відповідний Орган міжнародної попередньої експертизи.

(4) (a) З урахуванням положень підпункту (b) вилучення вимоги чи вибору Договірної держави вважається вилученням міжнародної заявки щодо цієї держави, якщо національне законодавство цієї держави не передбачає інших наслідків.

(b) Вилучення вимоги чи вибору не повинно розглядатися як вилучення міжнародної заявки, якщо це вилучення здійснюється до закінчення відповідного строку згідно із статтею 22; однак будь-яка Договірна держава може передбачити в своєму національному законодавстві, що викладене вище положення застосовується тільки в тому випадку, якщо його національне відомство отримає у згаданий строк копію міжнародної заявки разом з її перекладом (як встановлено) і національне мито.

Стаття 38

Конфіденційний характер міжнародної попередньої експертизи

(1) Міжнародне бюро чи Орган міжнародної попередньої експертизи без прохання чи згоди заявника не дозволяють доступ (у розумінні статті 30 (4) і з урахуванням умови, що міститься в ній) до матеріалів міжнародної попередньої експертизи, в будь-який час, будь-якій особі чи органу; це положення не застосовується до обраних відомств після складання висновку міжнародної попередньої експертизи.

(2) З урахуванням положень пункту (1), а також статей 36 (1) і (3) та 37 (3) (b) Міжнародне бюро та Орган міжнародної попередньої експертизи без прохання чи дозволу заявника не дають інформацію про складання чи відмову у складанні висновку міжнародної попередньої експертизи, а також про вилучення чи збереження вимоги чи якого-небудь вибору.

Стаття 39

Копія, переклад і мито для обраних відомств

(1) (a) Якщо вибір будь-якої Договірної держави зроблений до закінчення 19-го місяця від дати пріоритету, положення статті 22 не застосовуються до такої держави і заявник подає копію міжнародної заявки (за винятком випадку, коли розсилка вже здійснена згідно зі статтею 20) і її переклад (як встановлено), а також сплачує національне мито (якщо таке передбачено) в кожне обране відомство не пізніше 30 місяців від дати пріоритету.

(b) Для здійснення дій, згаданих у підпункті (a), будь-яке національне законодавство може встановити строки, що закінчуються пізніше, ніж передбачено в цьому підпункті.

(2) Дія міжнародної заявки, передбачена статтею 11 (3), припиняється в обраній державі з тими ж наслідками, що і при вилученні будь-якої національної заявки в цій державі, якщо заявник не виконає дій, висловлених у пункті (1) (a), у відповідний строк, згаданий в пункті (a) чи (b).


(3) Будь-яке обране відомство може зберегти силу міжнародної заявки, передбачену статтею 11 (3), навіть якщо заявник не виконав вимог, висловлених в пункті (1) (a) чи (b).

Стаття 40

Відстрочення національної експертизи та іншої процедури

(1) Якщо вибір якої-небудь Договірної держави зроблений до закінчення 19-го місяця з дати пріоритету, положення статті 23 не застосовуються до такої держави, і національне відомство цієї держави чи національне відомство, що діє від імені цієї держави, з урахуванням положень пункту (2), не проводить експертизу та іншу процедуру за міжнародною заявкою до закінчення відповідного строку, згаданого в статті 39.

(2) Незважаючи на положення пункту (1), будь-яке обране відомство за спеціальним проханням заявника може в будь-який час проводити експертизу та іншу процедуру за міжнародною заявкою.

Стаття 41

Зміна формули винаходу, опису винаходу та креслень в обраних відомствах

(1) Заявнику надається можливість вносити зміни до формули винаходу, опису винаходу та креслень в кожному обраному відомстві у встановлений строк. Обрані відомства не повинні видавати патент чи відмовляти в його видачі до закінчення такого строку, за винятком випадків, коли мається спеціальна згода заявника.

(2) Зміни не повинні виходити за межі того, що розкрито у початково поданій міжнародній заявці, якщо це не допускається національним законодавством обраної держави.

(3) Зміни повинні відповідати вимогам національного законодавства обраної держави в усіх випадках, не передбачених цим Договором та Інструкцією.

(4) Якщо обране відомство вимагає подання перекладу міжнародної заявки, зміни повинні подаватися мовою перекладу.

Стаття 42

Результати національної експертизи в обраних відомствах

Обране відомство, одержуючи висновок міжнародної попередньої експертизи, не може вимагати від заявника подання копій документів або інформації про зміст будь-яких документів, які відносяться до експертизи однієї й тієї ж міжнародної заявки в будь-якому іншому обраному відомстві.

РОЗДІЛ III

Загальні положення

 

Стаття 43

Прохання певних видів охорони

Щодо будь-якої зазначеної чи обраної держави, законодавство якої передбачає видачу авторських свідоцтв, свідчень про корисність, корисних моделей, додаткових патентів чи додаткових свідоцтв, додаткових авторських свідоцтв чи додаткових свідоцтв про корисність, заявник може вказати, як встановлено в Інструкції, що стосовно даної держави в його міжнародній заявці витребовується не патент, а авторське свідоцтво, свідоцтво про корисність, корисна модель, додатковий патент чи додаткове свідоцтво, додаткове авторське свідоцтво чи додаткове свідоцтво про корисність; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для цілей цієї статті та будь-якого правила, що відноситься до неї, положення статті 2 (ii) не застосовуються.

Стаття 44

Прохання двох видів охорони

Відносно будь-якої зазначеної чи обраної держави, законодавством якої допускається, що поряд з проханням патенту чи будь-якого одного з видів охорони, перелічених у статті 43, можна просити ще й інший із згаданих видів охорони, заявник може вказати, як встановлено Інструкцією, обидва види охорони, що він просить; наслідки визначаються цією вказівкою заявника. Для цілей цієї статті положення статті 2 (ii) не застосовуються.

Стаття 45

Договори про регіональні патенти

(1) Будь-який договір, який передбачає видачу регіональних патентів (договір про регіональний патент) і надає право надавати заявки на такі патенти всім особам, що користуються, згідно зі статтею 9, правом подавати міжнародні заявки, може передбачати, що міжнародні заявки, які містять вказівку чи вибір держави-учасника обох договорів - договору про регіональний патент і цього Договору, - можуть подаватися як заявки на регіональні патенти.

(2) Національне законодавство такої зазначеної чи обраної держави може передбачати, що будь-яка вказівка чи вибір цієї держави в міжнародній заявці розглядається як бажання заявника одержати регіональний патент згідно з договором про регіональний патент.

Стаття 46

Неправильний переклад міжнародної заявки

Якщо обсяг охорони, що випливає з будь-якого патенту, виданого за міжнародною заявкою, через її неправильний переклад перевищує обсяг охорони, який витребовують у цій міжнародній заявці мовою оригіналу, компетентні органи зацікавленої Договірної держави мають право обмежити відповідно до зворотної сили обсяг охорони, що випливає з патенту, і оголосити його недійсним та скасованим тією мірою, якою він перевищує обсяг охорони, що витребовують у міжнародній заявці мовою оригіналу.


Стаття 47

Строки

(1) Подробиці щодо обчислення строків, що передбачаються цим Договором, визначаються Інструкцією.

(2) (a) Усі строки, встановлені в I та II розділах цього Договору, крім перегляду відповідно до статті 60, можуть бути змінені рішенням Договірних держав.

(b) Такі рішення приймаються або на Асамблеї, або голосуванням шляхом листування і повинні бути одноголосними.

(c) Подробиці процедури визначаються Інструкцією.

Стаття 48

Недотримання строків в окремих випадках

(1) Якщо будь-який строк, встановлений цим Договором чи Інструкцією, не був дотриманий з причини перебоїв у поштовому обслуговуванні чи неминучої втрати або затримки кореспонденції, строк вважається дотриманим у випадках, передбачених Інструкцією, якщо представлені докази і дотримані інші умови, визначені в Інструкції.

(2) (a) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, допускає будь-яку затримку в дотриманні строків з причин, що передбачені національним законодавством цієї держави.

(b) Будь-яка Договірна держава, щодо неї самої, може допустити будь-яку затримку у дотриманні строків з інших причин, відмінних від згаданих у підпункті (а).

Стаття 49

Право на ведення справ у міжнародних органах

Будь-який повірений, патентний агент чи інша особа, що має право на ведення справ у національному відомстві, до якого подана міжнародна заявка, має також право вести справи по даній заявці у Міжнародному бюро, компетентному Міжнародному пошуковому органі і компетентному Органі міжнародної попередньої експертизи.

РОЗДІЛ IV

Технічні послуги

 

Стаття 50

Послуги у галузі патентної інформації

(1) Міжнародне бюро може надавати послуги, що називаються в цій статті "інформаційні послуги", шляхом надання технічної та будь-якої іншої відповідної інформації, доступної йому на основі опублікованих документів, у першу чергу патентів і опублікованих заявок.

(2) Міжнародне бюро може надавати ці інформаційні послуги або безпосередньо, або через один чи декілька міжнародних пошукових органів, або через інші національні або міжнародні спеціалізовані організації, з якими Міжнародне бюро може укладати угоди.

(3) Інформаційні послуги здійснюються таким чином, щоб сприяти придбанню технічних знань і технології, включаючи існуючі опубліковані ноу-хау, особливо тими Договірними державами, що є країнами, які розвиваються.

(4) Інформаційні послуги надаються урядам Договірних держав, їх громадянам та особам, що проживають у цих державах. Асамблея може прийняти рішення про надання таких послуг й іншим особам.

(5) (a) Будь-яка послуга урядам Договірних держав надається за плату по собівартості; проте, якщо це стосується уряду Договірної держави, що є країною, яка розвивається, послуга надається за більш низьку плату за умови, що різниця може бути покрита за рахунок прибутку від послуг, що надаються не урядам Договірних держав, а іншим особам, чи за рахунок джерел, згаданих у статті 51 (4).

(b) Розуміється, що плата, згадана в підпункті (a), є платою окрім і понад звичайну плату за виконання послуг національним відомством чи за виконання своїх зобов'язань Міжнародним пошуковим органом.

(6) Подробиці щодо застосування положень цієї статті визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, встановлених Асамблеєю, робочими групами, що Асамблея може створити з цією метою.

(7) Асамблея, коли вона вважає це за необхідне, рекомендує порядок фінансування у доповнення до порядку, передбаченого в пункті (5).

Стаття 51

Технічна допомога

(1) Асамблея засновує Комітет по технічній допомозі (що називається у цій статті "Комітет").

(2) (a) Члени Комітету обираються з числа Договірних держав з належним обліком представництва країн, що розвиваються.

(b) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання Комітету запрошує для участі в роботі Комітету представників міжурядових організацій, що займаються питаннями технічної допомоги країнам, що розвиваються.


(3) (a) Завдання Комітету полягає в організації та спостереженні за технічною допомогою Договірним державам, які є країнами, що розвиваються, в розвитку їх патентних систем на національній чи регіональній основі.

(b) Технічна допомога містить, окрім всього іншого, підготовку фахівців, відрядження експертів і постачання обладнання як для цілей демонстрації, так і для практичного застосування.

(4) Для фінансування проектів згідно з цією статтею Міжнародне бюро прагне укласти угоди, з одного боку, з міжнародними фінансовими організаціями та міжурядовими організаціями, зокрема з Організацією Об'єднаних Націй, установами Організації Об'єднаних Націй і спеціалізованими організаціями, пов'язаними з Організацією Об'єднаних Націй, які займаються питаннями надання технічної допомоги, і, з іншого боку, з урядами держав, що отримують технічну допомогу.

(5) Подробиці щодо застосування положень цієї статті визначаються рішеннями Асамблеї і в межах, що встановлюються Асамблеєю, робочими групами, що Асамблея може створити з цією метою.

Стаття 52

Зв'язок з іншими положеннями Договору

Цей розділ не порушує фінансових положень, що містяться в інших розділах Договору. Ці положення не поширюються на цей розділ чи на його застосування.

РОЗДІЛ V

Адміністративні положення

 

Стаття 53

Асамблея

(1) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Асамблея складається з Договірних держав.

(b) Уряд кожної Договірної держави представлено одним делегатом, який може мати заступників, радників та експертів.

(2) (a) Асамблея:

(i) розглядає всі питання, що стосуються збереження та розвитку Союзу і застосування цього Договору;

(ii) виконує завдання, що спеціально покладені на неї іншими положеннями цього Договору;

(iii) дає Міжнародному бюро вказівки щодо підготовки конференцій по перегляду;

(iv) розглядає та затверджує звіти і діяльність Генерального директора, що стосуються Союзу, і дає йому всі необхідні інструкції з питань, які входять до компетенції Союзу;

(v) розглядає та затверджує звіти і схвалює діяльність Виконавчого комітету, створеного відповідно до пункту (9), а також дає йому інструкції;

(vi) визначає програму, приймає трирічний бюджет Союзу і затверджує його фінансові звіти;

(vii) затверджує фінансовий регламент Союзу;

(viii) створює такі комітети та робочі групи, які вважає необхідними для здійснення цілей Союзу;

(ix) визначає, які держави, що не є Договірними державами, і, з урахуванням положень пункту (8), які міжурядові та міжнародні неурядові організації можуть бути допущені на її засідання як спостерігачі;

(x) здійснює будь-які інші належні дії, спрямовані на досягнення цілей Союзу, і виконує всі інші функції, що випливають з цього Договору.

(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація, Асамблея приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

(3) Делегат може представляти тільки одну державу і голосувати лише від її імені.

(4) Кожна Договірна держава має один голос.

(5) (a) Половина Договірних держав складає кворум.

(b) За відсутності кворуму Асамблея може приймати рішення, однак усі рішення Асамблеї, за винятком рішень, які стосуються її власних правил процедури, набувають чинності лише тоді, коли кворум і необхідна більшість голосів досягнуті голосуванням шляхом листування, як це передбачено в Інструкції.

(6) (a) З урахуванням положень статей 47 (2) (b), 58 (2) (b), 58 (3) і 61 (2) (b) Асамблея приймає свої рішення більшістю у дві третини поданих голосів.

(b) Голоси тих, що утрималися, до уваги не приймаються.


(7) З питань, що становлять інтерес виключно для держав, пов'язаних положеннями розділу II, будь-яке посилання на Договірні держави в пунктах (4), (5) і (6) вважається таким, що застосовується лише до держав, пов'язаних положеннями розділу II.

(8) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, допускається на засідання Асамблеї як спостерігач.

(9) Коли кількість Договірних держав перевищує 40 держав, Асамблея створює Виконавчий комітет. Будь-яке посилання на Виконавчий комітет у цьому Договорі та Інструкції розглядається як посилання на цей Комітет після його утворення.

(10) До утворення Виконавчого комітету Асамблея приймає в межах програми й трирічного бюджету річні програми і бюджети, підготовлені Генеральним директором.

(11) (a) Асамблея збирається на чергову сесію один раз на два роки за скликанням Генерального директора і, крім виняткових випадків, у той же час і в тому ж місці, що і Генеральна Асамблея Організації.

(b) Асамблея збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором за вимогою Виконавчого комітету чи за вимогою однієї чверті Договірних держав.

(12) Асамблея приймає свої правила процедури.

Стаття 54

Виконавчий комітет

(1) Після того як Асамблея створить Виконавчий комітет, він керується викладеними положеннями.

(2) (a) З урахуванням положень статті 57 (8) Виконавчий комітет складається з держав, обраних Асамблеєю з числа держав-членів Асамблеї.

(b) Уряд кожної держави-члена Виконавчого комітету представлено одним делегатом, що може мати заступників, радників та експертів.

(3) Кількість держав-членів Виконавчого комітету складає одну четверту частину кількості держав-членів Асамблеї. При визначенні кількості місць, що підлягають заповненню, решта, що залишається після ділення на чотири, не береться до уваги.

(4) При виборах членів Виконавчого комітету Асамблея приділяє належну увагу справедливому географічному розподілу.

(5) (a) Члени Виконавчого комітету здійснюють свої функції від закриття сесії Асамблеї, на якій вони були обрані, до закриття наступної чергової сесії Асамблеї.

(b) Члени Виконавчого комітету можуть бути переобрані, але в кількості, що не перевищує двох третин їх складу.

(c) Асамблея встановлює докладні правила виборів і можливих перевиборів членів Виконавчого комітету.

(6) (a) Виконавчий комітет:

(i) готує проект порядку денного Асамблеї;

(ii) подає Асамблеї пропозиції, що стосуються проектів програми та дворічного бюджету Союзу, підготовлені Генеральним директором;

(iii) (Вилучено)

(iv) подає Асамблеї з відповідними зауваженнями періодичні звіти Генерального директора та щорічні акти фінансових ревізій;

(v) відповідно до рішень Асамблеї і з урахуванням обставин, що виникли між двома черговими сесіями Асамблеї, приймає всі необхідні міри, щоб забезпечити виконання Генеральним директором програми Союзу;

(vi) виконує всі інші функції, покладені на нього відповідно до цього Договору.

(b) З питань, що становлять інтерес також для інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація, Виконавчий комітет приймає рішення, заслухавши думку Координаційного комітету Організації.

(7) (a) Виконавчий комітет збирається на чергову сесію раз на рік за скликанням Генерального директора, по можливості у той же час і в тому ж місці, що і Координаційний комітет Організації.

(b) Виконавчий комітет збирається на надзвичайну сесію, що скликається Генеральним директором або за його власною ініціативою, або на прохання Голови, або за вимогою однієї чверті членів Виконавчого комітету.

(8) (a) Кожна держава-член Виконавчого комітету має один голос.


(b) Половина держав-членів Виконавчого комітету складає кворум.

(c) Рішення приймаються простою більшістю поданих голосів.

(d) Голоси тих, що утрималися, не беруться до уваги.

(e) Делегат може представляти тільки одну державу і голосувати тільки від її імені.

(9) Договірні країни, що не є членами Виконавчого комітету, допускаються на його засідання як спостерігачі, як і будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи.

(10) Виконавчий комітет приймає свої правила процедури.

Стаття 55

Міжнародне бюро

(1) Адміністративні завдання Союзу здійснюються Міжнародним бюро.

(2) Міжнародне бюро виконує функції Секретаріату різних органів Союзу.

(3) Генеральний директор є головною посадовою особою Союзу і представляє Союз.

(4) Міжнародне бюро видає Бюлетень і здійснює інші публікації, передбачені Інструкцією чи визначені Асамблеєю.

(5) Інструкція визначає послуги, які національні відомства виявляють Міжнародному бюро, міжнародним пошуковим органам і органам міжнародної попередньої експертизи з тим, щоб сприяти виконанню ними функцій, передбачених цим Договором.

(6) Генеральний директор і будь-який призначений ним член персоналу беруть участь без права голосу в усіх засіданнях Асамблеї, Виконавчого комітету і будь-якого іншого комітету чи робочої групи, заснованої відповідно до цього Договору чи Інструкції. Генеральний директор чи призначений ним член персоналу є ex officio секретарем цих органів.

(7) (a) Міжнародне бюро відповідно до вказівок Асамблеї і у співробітництві з Виконавчим комітетом готує конференції по перегляду.

(b) Міжнародне бюро може консультуватися з міжурядовими та міжнародними неурядовими організаціями з питань підготовки конференцій по перегляду.

(c) Генеральний директор і призначені ним особи беруть участь в роботі конференцій по перегляду без права голосу.

(8) Міжнародне бюро виконує будь-які інші покладені на нього завдання.

Стаття 56

Комітет по технічному співробітництву

(1) Асамблея створює Комітет по технічному співробітництву (далі в цій статті - Комітет).

(2) (a) Асамблея визначає склад Комітету та призначає його членів з належним обліком справедливого представництва країн, що розвиваються.

(b) Міжнародні пошукові органи та Органи міжнародної попередньої експертизи є ex officio членами Комітету. Коли таким Органом є національне відомство Договірної держави, ця держава не може бути додатково представлена в Комітеті.

(c) Якщо дозволяє кількість Договірних держав, загальна кількість членів Комітету повинна більше ніж вдвічі перевищувати кількість членів ex officio.

(d) Генеральний директор за своєю ініціативою чи на прохання Комітету запрошує представників зацікавлених організацій взяти участь в обговоренні питань, які становлять для них інтерес.

(3) Завданням Комітету є сприяння шляхом підготовки пропозицій та рекомендацій:

(i) постійному вдосконаленню послуг, передбачених цим Договором;

(ii) забезпеченню максимальної одноманітності в документації, засобах роботи і максимальної міри однаково високої якості звітів і заключень, доки існують декілька міжнародних пошукових органів і органів міжнародної попередньої експертизи;

(iii) рішенню, за ініціативою Асамблеї чи Виконавчого комітету, технічних проблем, особливо пов'язаних зі створенням єдиного Міжнародного пошукового органу.

(4) Будь-яка Договірна держава і будь-яка зацікавлена міжнародна організація можуть в письмовій формі звертатися до Комітету з будь-яких питань, які належать до його компетенції.


(5) Комітет може давати свої пропозиції та рекомендації Генеральному директору чи через його посередництво Асамблеї, Виконавчому комітету, всім чи окремим міжнародним пошуковим органам чи органам міжнародної попередньої експертизи, а також усім чи окремим відомствам, що одержують.

(6) (a) У будь-якому випадку Генеральний директор направляє Виконавчому комітету тексти всіх пропозицій і рекомендацій Комітету. Генеральному директору надається право коментувати ці тексти.

(b) Виконавчий комітет може висловити свою думку по будь-якій пропозиції, будь-якій рекомендації чи по інших діях Комітету, а також доручити Комітету вивчити будь-яке питання, яке належить до його компетенції, і доповісти про це. Виконавчий комітет може вносити на розгляд Асамблеї, з відповідними коментарями, пропозиції, рекомендації і доповіді Комітету.

(7) До утворення Виконавчого комітету посилання в пункті (6) на Виконавчий комітет вважаються посиланнями на Асамблею.

(8) Подробиці процедури Комітету визначаються рішеннями Асамблеї.

Стаття 57

Фінанси

(1) (a) Союз має бюджет.

(b) Бюджет Союзу містить надходження та витрати суто Союзу, його внесок до бюджету витрат, спільних для Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(c) Витратами, спільними для Союзів, вважаються такі, що не належать суто до даного Союзу, а одночасно до одного чи декількох інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація. Частка Союзу в цих спільних витратах відповідає його зацікавленості в даних витратах.

(2) Бюджет Союзу приймається з належним обліком вимог координації з бюджетами інших Союзів, адміністрацію яких здійснює Організація.

(3) З урахуванням положень пункту (5) бюджет Союзу фінансується з наступних джерел:

(i) мита і платежів за послуги, що надаються Міжнародним бюро, які належать до Союзу;

(ii) надходжень від продажу публікацій Міжнародного бюро, які належать до Союзу, або від передачі прав на такі публікації;

(iii) дарувань, відказаних коштів і субсидій;

(iv) ренти, відсотків і різноманітних інших доходів.

(4) Розмір мита і платежів за послуги Міжнародного бюро, а також ціни його публікацій встановлюються з розрахунком того, щоб за нормальних обставин вони покривали всі витрати Міжнародного бюро по здійсненню адміністративних функцій, що належать до цього Договору.

(5) (a) У разі якщо будь-який фінансовий рік закінчиться з дефіцитом, Договірні держави з урахуванням положень підпунктів (b) і (c) зобов'язані зробити внески для покриття цього дефіциту.

(b) Розмір внеску кожної Договірної держави встановлюється Асамблеєю з відповідним урахуванням кількості міжнародних заявок, поданих кожним з них протягом відповідного року.

(c) Якщо є інші джерела тимчасового покриття дефіциту чи будь-якої його частини, Асамблея може прийняти рішення перенести цей дефіцит на наступний рік і не вимагати від Договірних держав сплати внесків.

(d) Якщо дозволяє фінансовий стан Союзу, Асамблея може прийняти рішення, щоб будь-які внески, зроблені відповідно до підпункту (a), були відшкодовані Договірним державам, які зробили ці внески.

(e) Договірна держава, яка не сплатила свій внесок відповідно до підпункту (b) протягом двох років від дати, встановленої Асамблеєю, втрачає право голосу в будь-якому з органів Союзу. Однак будь-який з цих органів може дозволити такій державі продовжувати користуватися правом голосу в цьому органі, якщо і до того часу, поки він переконаний, що прострочення платежу відбулося внаслідок виключних і неминучих обставин.

(6) У разі, коли бюджет не прийнятий до початку нового фінансового періоду, то відповідно до порядку, передбаченого фінансовим регламентом, діє бюджет на рівні попереднього року.

(7) (a) Союз має фонд оборотних коштів, який складається з разового платежу, що вноситься кожною Договірною державою. Якщо фонд оборотних коштів стає недостатнім, Асамблея приймає міри для його збільшення. Якщо частина коштів цього фонду більше не потрібна, вона відшкодовується Договірним державам.

(b) Розмір початкового платежу кожної Договірної держави у згаданий фонд чи її частка в збільшенні цього фонду встановлюються Асамблеєю на основі тих же принципів, що передбачені в пункті (5) (b).

(c) Умови платежу встановлюються Асамблеєю за пропозицією Генерального директора і після того, як буде заслухана думка Координаційного комітету Організації.


(d) Будь-яке відшкодування внесків повинно бути пропорційним сумам, сплаченим кожною Договірною державою, з урахуванням дат, коли вони сплачені.

(8) (a) В угоді про штаб-квартиру, що укладається з державою, на території якої Організація має свою штаб-квартиру, передбачається, що у випадках, коли фонд оборотних коштів виявиться недостатнім, ця держава надає аванси. Сума цих авансів і умови, на яких вони надаються, у кожному випадку є предметом особливої угоди між цією державою і Організацією. Доти, доки така держава пов'язана зобов'язанням надавати аванси, вона має ex officio одне місце в Асамблеї і у Виконавчому комітеті.

(b) Як держава, згадана в підпункті (a), так і Організація мають право шляхом письмового повідомлення денонсувати зобов'язання про надання авансів. Денонсація набуває чинності через три роки після закінчення того року, в який було зроблено повідомлення.

(9) Фінансова ревізія здійснюється відповідно до правил фінансового регламенту однією чи декількома Договірними державами або зовнішніми ревізорами, призначеними з їх згоди Асамблеєю.

Стаття 58

Інструкція

(1) Інструкція, що додається до цього Договору, містить правила:

(i) щодо вимог, за якими цей Договір спеціально посилається на Інструкцію чи спеціально передбачає, що вони встановлені чи будуть встановлені;

(ii) щодо будь-яких адміністративних вимог, питань чи процедур;

(iii) щодо будь-яких подробиць, корисних для застосування положень цього Договору.

(2) (a) Асамблея має право вносити поправки до Інструкції.

(b) З урахуванням положень пункту (3) поправки приймаються більшістю у три четверті поданих голосів.

(3) (a) Інструкція визначає правила, що можуть бути змінені:

(i) тільки одноголосним рішенням, чи

(ii) тільки за умови, що не заперечує жодна Договірна держава, національне відомство якої діє як Міжнародний пошуковий орган чи Орган міжнародної попередньої експертизи, а в разі, коли обов'язки такого Органу виконує міжурядова організація, не заперечує Договірна держава-член цієї організації, уповноважена на це іншими державами-членами в рамках відповідної інстанції даної міжурядової організації.

(b) Нерозповсюдження в майбутньому вимог, що застосовуються, на такі правила буде вимагати виконання умов, передбачених у підпунктах (a) (i) або (a) (ii) відповідно.

(c) Розповсюдження в майбутньому на будь-яке правило вимог, передбачених у підпункті (a), буде вимагати одноголосного рішення.

(4) Інструкція передбачає розробку Генеральним директором Адміністративної інструкції під контролем Асамблеї.

(5) У разі розходжень між положеннями цього Договору та Інструкції застосовуються положення Договору.

РОЗДІЛ VI

Вирішення спорів

 

Стаття 59

Вирішення спорів

З урахуванням положень статті 64 (5) будь-який спір між двома чи декількома Договірними державами, які стосуються тлумачення або застосування цього Договору чи Інструкції, не вирішений шляхом переговорів, може бути переданий будь-якою зацікавленою державою до Міжнародного суду шляхом подання заяви відповідно до Статуту Суду, якщо тільки зацікавлені держави не домовляться про інший спосіб урегулювання спору. Договірна держава, що подає заяву, повинна повідомити Міжнародне бюро про суперечку, передану на розгляд Суду;

Міжнародне бюро повинне повідомити про це інші Договірні держави.

РОЗДІЛ VII

Перегляд і поправки

 

Стаття 60

Перегляд Договору

(1) Цей Договір може переглядатись час від часу на спеціальних конференціях Договірних держав.

(2) Рішення про скликання конференцій по перегляду приймається Асамблеєю.


(3) Будь-яка міжурядова організація, призначена Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи, допускається на засідання конференції по перегляду як спостерігач.

(4) Поправки до статей 53 (5), (9) і (11), 54, 55 (4) - (8), 56 і 57 можуть бути прийняті чи на конференції по перегляду, чи відповідно до положень статті 61.

Стаття 61

Поправки до деяких положень Договору

(1) (a) Пропозиції про внесення поправок до статей 53 (5), (9) та (11), 54, 55 (4) - (8), 56 і 57 можуть бути зроблені будь-якою державою-членом Асамблеї, Виконавчим комітетом чи Генеральним директором.

(b) Такі пропозиції направляються Генеральним директором Договірним державам щонайменше за шість місяців до розгляду їх Асамблеєю.

(2) (a) Поправки до статей, передбачених у пункті (1), приймаються Асамблеєю.

(b) Для прийняття поправок вимагається більшість в три чверті поданих голосів.

(3) (a) Будь-яка поправка до статей, передбачених у пункті (1), набуває чинності через місяць після того, як письмові повідомлення про її прийняття, здійснені відповідно до конституційної процедури кожної держави, одержані Генеральним директором від трьох чвертей держав, що були членами Асамблеї під час прийняття нею цієї поправки.

(b) Будь-яка поправка до зазначених статей, прийнята таким чином, обов'язкова для всіх держав, що є членами Асамблеї під час набуття поправкою чинності; проте будь-яка поправка, що збільшує фінансові обов'язки Договірних держав, є обов'язковою лише для тих держав, що повідомили про прийняття ними такої поправки.

(c) Будь-яка поправка, прийнята відповідно до положень підпункту (a), обов'язкова для всіх держав, що стають членами Асамблеї після дати, на яку згадана поправка набула чинності відповідно до положень підпункту (a).

РОЗДІЛ VIII

Заключні положення

 

Стаття 62

Участь у Договорі

(1) Будь-яка держава-член Міжнародного союзу по охороні промислової власності може стати учасницею цього Договору шляхом:

(i) підписання Договору з наступною здачею на зберігання ратифікаційної грамоти чи (ii) здачі на зберігання акта про приєднання до Договору.

(2) Ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання здаються на зберігання Генеральному директорові.

(3) Положення статті 24 Стокгольмського акта Паризької конвенції про охорону промислової власності застосовуються до цього Договору.

(4) Пункт (3) ні в якому разі не повинен тлумачитись як такий, що означає мовчазне визнання або прийняття будь-якою Договірною державою фактичного положення щодо території, до якої цей Договір застосовується іншою Договірною державою в міру зазначеного пункту.

Стаття 63

Набуття Договором чинності

(1) (a) З урахуванням положень пункту (3) цей Договір набуває чинності через три місяці після того, як вісім держав здали на зберігання свої ратифікаційні грамоти чи акти про приєднання, за умови, що принаймні чотири держави з восьми задовольняють будь-якій з наступних вимог:

(i) кількість заявок, поданих в такій державі, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, перевищила 40 000;

(ii) громадяни такої держави чи особи, що проживають у цій державі, подали, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, принаймні 1000 заявок до будь-якої зарубіжної країни;

(iii) національне відомство такої держави одержало, згідно з останніми щорічними статистичними даними, опублікованими Міжнародним бюро, принаймні 10 000 заявок від громадян зарубіжних країн чи осіб, що проживають в цих країнах.

(b) Для цілей цього пункту термін "заявки" не містить заявки на корисні моделі.

(2) З урахуванням положень пункту (3) будь-яка держава, що не стала учасницею цього Договору на дату набуття ним чинності відповідно до пункту (1), стає зв'язаною положеннями цього Договору по закінченні трьох місяців після здачі нею на зберігання ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання.

(3) Положення розділу II і положення Інструкції, яка додається до цього Договору, що пов'язані з ними, застосовуються, однак, лише від дати, на яку три держави, кожна з яких задовольняє принаймні одній з трьох вимог, перелічених у пункті (1), стали учасницями цього Договору, не зробивши застереження, передбаченого в статті 64 (1), про те, що вони не вважають себе пов'язаними положеннями розділу II. Ця дата, проте, не повинна бути більш ранньою, ніж дата набуття чинності Договором відповідно до пункту (1).


Стаття 64

Застереження

(1) (a) Будь-яка держава може заявити, що вона не вважає себе пов'язаною положеннями розділу II.

(b) Держави, що роблять застереження згідно з підпунктом (a), не будуть пов'язані положеннями розділу II і положеннями Інструкції, які належать до них.

(2) (a) Будь-яка держава, що не зробила застереження відповідно до пункту (1) (a), може заявити, що:

(i) вона не вважає себе пов'язаною положеннями статті 39 (1) щодо подання копії міжнародної заявки та її перекладу (як встановлено);

(ii) обов'язок щодо відстрочки розгляду міжнародної заявки на національній стадії, передбачений положеннями статті 40, не перешкоджає публікації міжнародної заявки або її перекладу національним відомством даної держави чи при посередництві цього відомства. При цьому, однак, розуміється, що така держава не звільняється від обмежень, передбачених в статтях 30 і 38.

(b) Держави, що роблять таке застереження, будуть пов'язані зазначеними положеннями відповідно до їх заяв.

(3) (a) Будь-яка держава може заявити, що в тих випадках, коли це стосується даної держави, міжнародна публікація міжнародної заявки не вимагається.

(b) Якщо до закінчення 18 місяців з дати пріоритету міжнародна заявка містить вказівку лише таких держав, що зробили застереження відповідно до підпункту (a), міжнародна заявка не публікується, як це передбачено статтею 21 (2).

(c) Однак і в разі застосування положень підпункту (b) міжнародна заявка публікується Міжнародним бюро:

(i) на прохання заявника, як передбачено в Інструкції;

(ii) негайно після публікації національної заявки чи патенту, заснованих на міжнародній заявці, національним відомством зазначеної держави чи від його імені, коли ця держава зробила заяву відповідно до підпункту (a), але не раніше 18 місяців від дати пріоритету.

(4) (a) Будь-яка держава, національне законодавство якої передбачає вплив своїх патентів на рівень техніки від дати, що передує даті публікації, але не прирівнює для цілей визначення рівня техніки дату пріоритету, заявленого згідно з Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, до дати фактичного подання заявки до цієї держави, може заявити, що подання поза межами цієї держави міжнародної заявки, що містить її вказівку, не прирівнюється для цілей визначення рівня техніки до фактичного подання міжнародної заявки до цієї держави.

(b) Будь-яка держава, що робить застереження відповідно до підпункту (a), в цій частині не пов'язана положеннями статті 11 (3).

(c) Будь-яка держава, що робить застереження згідно з підпунктом (a), повинна одночасно повідомити в письмовому вигляді, з якої дати і за яких умов стає дійсним в даній державі вплив на рівень техніки будь-якої міжнародної заявки, що містить його вказівку. Це повідомлення може бути змінено в будь-який час шляхом повідомлення, що направляється Генеральному директорові.

(5) Будь-яка держава може заявити, що вона не вважає себе пов'язаною положеннями статті 59. У разі будь-якого спору між будь-якою Договірною державою, яка зробила таке застереження, і будь-якою іншою Договірною державою положення статті 59 не застосовуються.

(6) (a) Будь-яке застереження щодо цієї статті повинне бути зроблене в письмовому вигляді. Воно може бути зроблене під час підписання цього Договору, під час здачі на зберігання ратифікаційної грамоти чи акта про приєднання або, за виключенням випадку, передбаченого в пункті (5), в будь-який пізніший час шляхом повідомлення, направленого Генеральному директорові. В разі такого повідомлення застереження набуває чинності через шість місяців від дати, на яку Генеральний директор одержав повідомлення, і не поширюється на міжнародні заявки, подані до закінчення цього шестимісячного строку.

(b) Будь-яке застереження, зроблене відповідно до цієї статті, може бути вилучене в будь-який час шляхом повідомлення, направленого Генеральному директорові. Таке вилучення набуває чинності через три місяці від дати, на яку Генеральний директор одержав повідомлення, і в разі вилучення застереження, зробленого згідно з пунктом (3), не поширюється на міжнародні заявки, подані до закінчення цього тримісячного строку.

(7) Цей Договір не допускає інших застережень, крім застережень, передбачених у пунктах з (1) по (5).

Стаття 65

Поступове застосування Договору та Інструкції

(1) Якщо угода з яким-небудь Міжнародним пошуковим органом чи Органом міжнародної попередньої експертизи передбачає тимчасове обмеження кількості чи виду міжнародних заявок, які такий Орган зобов'язується розглядати, Асамблея приймає заходи, необхідні для поступового застосування цього Договору та Інструкції щодо певних категорій міжнародних заявок. Це положення поширюється також на прохання про проведення пошуку міжнародного типу згідно зі статтею 15 (5).

(2) Асамблея встановлює дати, починаючи з яких з урахуванням положень пункту (1) можуть подаватися міжнародні заявки та вимоги на проведення міжнародної попередньої експертизи. Ці дати не повинні бути пізніше шести місяців після набуття чинності цим Договором, згідно з положеннями статті 63 (1), або початку застосування розділу II, згідно з положеннями статті 63 (3) відповідно.


Стаття 66

Денонсація

(1) Будь-яка Договірна держава може денонсувати цей Договір шляхом повідомлення, направленого Генеральному директорові.

(2) Денонсація набуває чинності через шість місяців від дня одержання повідомлення Генеральним директором. Вона не припиняє дії міжнародної заявки в державі, що денонсує, якщо до закінчення цього шестимісячного строку міжнародна заявка була подана і, в разі вибору денонсуючої держави, цей вибір був уже зроблений.

Стаття 67

Підписання та мови

(1) (a) Цей Договір підписується в одному примірнику на англійській і французькій мовах, причому обидва тексти цілком автентичні.

(b) Офіційні тексти виробляються Генеральним директором, після консультації із зацікавленими урядами, на іспанській, німецькій, португальській, російській та японській мовах, а також на інших мовах, що визначить Асамблея.

(2) Цей Договір відкритий для підписання у Вашингтоні до 31 грудня 1970 року.

Стаття 68

Функції депозитарію

(1) Оригінальний текст цього Договору, після того як він буде закритий для підписання, здається на зберігання Генеральному директорові.

(2) Генеральний директор направляє дві копії цього Договору та Інструкції, що додається до нього, належним чином завірені ним, урядам усіх держав - членів Паризької конвенції про охорону промислової власності і, на запит, урядові будь-якої іншої держави.

(3) Генеральний директор реєструє цей Акт у Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй.

(4) Генеральний директор направляє дві копії будь-якої поправки до цього Договору та Інструкції, належним чином завірені ним, урядам усіх Договірних держав і, на запит, урядові будь-якої іншої держави.

Стаття 69

Повідомлення

Генеральний директор повідомляє уряди всіх держав - членів Паризької конвенції про охорону промислової власності:

(i) про підписання відповідно до статті 62;

(ii) про здачу на зберігання ратифікаційних грамот і актів про приєднання відповідно до статті 62;

(iii) про дату набуття чинності цим Договором і дату, з якої починає застосовуватися розділ II відповідно до статті 63 (3);

(iv) про будь-які застереження, зроблені відповідно до статті 64 (1) - (5);

(v) про вилучення будь-яких застережень, здійснене відповідно до статті 64 (6) (b);

(vi) про денонсації, одержані відповідно до статті 66, і

(vii) про будь-які заяви, зроблені відповідно до статті 31 (4).

____________

 


На правах рекламы: Первая помощь адвоката по дтп.