Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Статья Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання В.ЖАРОВ ПРАВО УКРАЇНИ, № З
описание | темы | ключевые слова 
Не таємниця, що система охорони інтелектуальної власності може ефективно функціонувати за наявності нормативно-правової бази в цій сфері та відповідної інфраструктури. На данний момент в нашій країні діють дев´ять законодавчих актів в сфері охорони інтелектуальної власності. Це такі закони, як: закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про охорону авторських і суміжних прав», «Про недопущення недобросовісної конкуренції». Разом з цими нормативно-правовими актами також діє Тимчасове положення про правову охорону об´єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій і нормативно-правовий акт, що регулює питання, пов´язані з охороною прав на об´єкти промислової власності, що містять державну таємницю. З метою реалізації зазначених законодавчих актів розроблено та введено в дію понад 70 підзаконних актів. Звідси, існуюча нормативно-правова база у сфері охорони інтелектуальної власності в загалі забезпечує потреби правової охорони результатів інтелектуальної діяльності.
Спираючись на Конституцію України, яка гарантує захист інтелектуальної власності. Держпатент працює в напрямі подальшого розширення і удосконалення законодавчої бази щодо охорони інтелектуальної власності. Вже розроблено проект Концепції розвитку державної системи охорони промислової власності, яка передбачає програму удосконалення нормативно-правової бази в цій сфері, а також формування і розвитку виконавчої інфраструктури, необхідної для реалізації законодавства. Проект Концепції опубліковано в засобах масової інформації в 1997 р.
Також передбачається прийняти законодавчі акти з питань охорони прав на географічні зазначення місць походження товарів, а також нові редакції законодавчих актів, стосовно охорони прав на винаходи та охорони прав на сорти рослин. Крім того, передбачається розробити проекти законів про охорону прав на інші об´єкти інтелектуальної власності, такі як комерційна таємниця та фірмові найменування.
Також постає нагальна потреба розробити законодавчий акт, що регулював би питання, які пов´язані з діяльністю представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Нормативно-правова база, яка на сьогодні діє в Україні, взагалі вирішує питання, пов´язані з наданням прав на об´єкти інтелектуальної власності та їх використанням.
За час діяльності Держпатенту (протягом 1992—1998 рр.) заявниками подано понад 100 тис. заявок на видачу охоронних документів та надано правову охорону біля 60 тис. об´єктам промислової власності, в тому числі, видано понад 25 тис. патентів на винаходи. Значна частка і України в такому показнику, як видача патентів на винаходи. Вона складає 15 відсотків від загальної кількості патентів на винаходи, виданих у країнах СНД, тобто удвоє більше, ніж загальна кількість патентів, виданих іншими державами СНД (за винятком Російської Федерації).
Для того, щоб ефективно проводилась державна науково-технічна патентна експертиза створено національний патентно-інформаційний фонд та довідково-пошуковий апарат з використанням сучасних інформаційних технологій. У 1997 р. Держпатент України розробив два державні стандарти, які зараз діють: Патентні дослідження та Патентний формуляр, які мають використовуватись в усіх галузях господарської діяльності на етапах створення та використання об´єктів науки і техніки. Також, створено і запроваджено нову для України інституцію представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). На цей час зареєстровано понад 150 патентних повірених.
Враховуючи те, що зараз в Україні нелегка економічна ситуація, Держпатент прагне створити найбільш сприятливі умови для вітчизняних винахідників. Так, сума зборів за отримання патенту України на винахід, включаючи збори за подання заявки, проведення експертизи та видачу патенту, складає 93,5 грн., тоді як за отримання патенту в Російській Федерації необхідно сплатити (у перерахунку на гривні) 249, в Польщі — 220, в США — 4224, в ФРН — 935, у Франції — 1138 (суми зборів наведені без урахування послуг патентних повірених). Також опрацьовується механізм і налагоджено процедуру видачі так званих «коротких» патентів на винаходи, тобто патентів, які видаються строком на п´ять років без проведення експертизи заявок по суті. В данний момент вирішується питання законодавчого закріплення цього виду патенту на винахід строком дії шість років. В НДЦПЕ створено спеціальний підрозділ для розгляду заявок на такі патенти. Вартість отримання «короткого» патенту складає 42,5 грн., а строк його видачі 7—8 місяців від дати подання заявки. Враховуючи, що ефективність виконання чинного законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності значною мірою залежить від рівня відповідної підготовки як творців об´єктів цієї форми власності, так і спеціалістів, діяльність яких пов´язана з наданням, використанням та захистом прав на такі об´єкти, Держпатентом проводить значну роботу по підготовці та підвищенню кваліфікації спеціалістів у цій сфері.
У столиці створено Інститут інтелектуальної власності і права, котрий має стати координаційним і методологічним центром навчання і підвищення кваліфікації фахівців у цій сфері та увійти до інфраструктури державної системи охорони інтелектуальної власності. Також, Держпатентом розроблені та передані Інституту учбові програми, по яким на першому етапі його діяльності передбачається підготовка нових патентних повірених, а також викладачів для вищих учбових закладів. За ініціативою, допомогогою та за безпосередньою участю спеціалістів Держпатенту проводяться міжнародні семінари, різноманітні конференції, семінари та наради з питань надання, використання та захисту прав на об´єкти інтелектуальної власності. Охорона прав на створені в Україні об´єкти інтелектуальної власності за її межами забезпечується тим, що Держпатент активно співпрацює з міжнародним співробітництвом в даній сфері. Україна є учасницею дев´яти найголовніших міжнародних угод і договорів у зазначеній сфері, активним членом Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) і постійно розширює свою участь у міжнародному співробітництві, що є дуже важливим для країни, яка має намір інтегруватись як повноправний член до світового співтова-риства. Також, надзвичайно важливим є участь в міжнародних організаціях та приєднання до багато-сторонніх міжнародних договорів, найважливішими з яких з точки зору зовнішньоекономічної діяльності є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), яка охоплює понад 90% всього обсягу міжнародної торгівлі.
Зараз Україна має на меті вступ до СОТ, який розглядається сьогодні як невід´ємна частина ринкових реформ у нашій країні, як найважливіший етап інтеграції до світового торгово-економічного простору, передумова визнання нашої держави впливовими міжнародними угрупуваннями, насамперед Європейським Союзом.
Вступ до СОТ передбачає виконання положень всіх договорів і угод цієї організації, включаючи положення Угоди з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (далі — Угода ТК1Р8), що потребує реформування національного законодавства в сфері охорони інтелектуальної власності.
Угода ТКІР5 визнана у світовому співтоваристві як правовий документ, який охоплює всі аспекти охорони прав на об´єкти інтелектуальної власності, що розглядаються як товар. При цьому поняття «охорона прав» містить три складові: надання, використання та захист прав на об´єкти інтелектуальної власності.
Нормативно-правові акти України, що містять норми захисту прав на об´єкти інтелектуальної власності, умовно можна поділити на такі частини, як:
— спеціальне законодавство у сфері охорони інтелектуальної власності (закони України: про охорону прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, топографії інтегральних мікросхем, сорти рослин, про охорону авторського права та суміжних прав, про захист від недобросовісної конкуренції);
— загальне законодавство (Цивільний, Цивільний процесуальний. Кримінальний, Кримінально-процесуальний, Арбітражний процесуальний кодекси України, Кодекс України про адміністративні правопорушення);
— митне законодавство (Митний кодекс України та інші нормативно-правові акти з цих питань).
Аналізуючи спеціальне законодавство в сфері інтелектуальної власності, можна зробити висновок, що норми, які пов´язані з наданням та використанням прав на об´єкти інтелектуальної власності, в основному відповідають міжнародним вимогам.
Досліджуючі загальне законодавство, а також окремі положення спеціального та митного законодавства встановлено невідповідність його положень деяким важливим вимогам Угоди ТК.ІР5 щодо захисту прав інтелектуальної власності.
Національне законодавство з питань захисту прав інтелектуальної власності передбачає адміністративний та судовий порядок їх захисту. Якщо спірне питання, що пов´язано із захистом прав, не вирішено в адміністративному порядку, будь-яка особа може вирішити його в судовому порядку. Передбачена також можливість звернення для вирішення зазначених спірних питань безпосередньо до суду, який є остаточною інстанцією.
В згаданих кодексах України відображаються загальні положення Угоди ТК.ІР5, що висвітлюють рівноправність сторін та справедливість процедур, інформування сторін у письмовому вигляді, можливістю їх представництва незалежними адвокатами, надання обгрунтованих доказів, судових заборон, відшкодування шкоди та інші положення, на яких грунтуються цивільно-правові і адміністративні процедури та заходи по усуненню правопорушень в будь-якій цивілізованій країні. Дослідження положень загального та митного законодавства України свідчить про необхідність внесення змін та доповнень, що дозволять привести законодавство України, яке містить положення щодо захисту прав інтелектуальної власності, у відповідність із згаданими вимогами, встановленими для країн-членів СОТ.
Для цього розроблено Концепцію адаптації нормативно-правової бази України з питань захисту прав на об´єкти інтелектуальної власності до міжнародно-визнаних норм і правил (далі — Концепція), що передбачає внесення мінімальних змін та доповнень в чинне загальне та митне законодавство України. Вони дозволять привести його у відповідність з вимогами щодо захисту прав інтелектуальної власності, встановленими світовою спільнотою.
Цивільний кодекс Української РСР. Тут потрібні суттєві зміни, пов´язані з розробленням загальних положень, пов’язаних з охороною прав на об´єкти інтелектуальної власності, які відповідатимуть нормам і правилам, прийнятим в цивілізованих країнах.
Обов´язково потрібно внести такий підрозщділ, як «Захист прав на об´єкти інтелектуальної власності» (в чинному Кодексі це може бути Розділ VI-I), де потрібно викласти положення , які стосуються: — основних засад захисту прав на об´єкти інтелектуальної власності, де має йтися про рівний захист прав щодо усіх власників прав на такі об´єкти, дано визначення незаконного використання об´єктів інтелектуальної власності, а також зазначено, які заходи може вживати власник прав щодо їх порушника;
— непорушності прав на об´єкти інтелектуальної власності;
— умов примусового відчуження прав на об´єкти інтелектуальної власності;
— можливості звернення до суду за наявності підстав очікувати порушення" прав на об´єкти інтелектуальної власності;
— юридичної відповідальності за порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності, де необхідно визначити заходи, які може вимагати від порушника власник прав на вказані об´єкти.
Цивільний процесуальний кодекс України. В даному законі треба внести зміни в ст. 10 «Гласність судового розгляду» щодо забезпечення конфіденційності при судовому розгляді справ, пов´язаних з комерційною та банківською таємницею.
Також потрібно доповнити ст. 40 «Пояснення сторін і третіх осіб» положеннями щодо права суду вимагати від відповідача подання інформації стосовно третіх осіб, які брали участь у діях, що порушують права на об´єкти інтелектуальної власності.
Ввести ст. 152 «Способи забезпечення позову у справах про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності» в Главу 19 «Забезпечення позову» щодо тимчасових заходів для забезпечення позову у справах про порушення прав інтелектуальної власності, надавши право суду або судді одноособове до розгляду справи по суті застосовувати дії, пов´язані з негайним припиненням правопорушень, включаючи вилучення продукції, виготовленої з порушенням прав на об´єкти інтелектуальної власності, матеріалів та обладнання, яке використовувалось для виготовлення зазначеної продукції, а також документів та інших предметів, що можуть служити доказом вчинення протиправних дій.
— Арбітражний процесуальний кодекс України. Тут потрібно доповнити ст.38 «Витребування доказів» положеннями , що стосуються права суду вимагати від відповідача подання інформації щодо третіх осіб, які брали участь у діях, що порушують права на об´єкти інтелектуальної власності.
Ввести ст. 67 «Заходи до забезпечення позову у справах про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності» в Розділ Х «Забезпечення позову», надавши право арбітражному суду або судді одноособове до розгляду справи по суті застосовувати дії, пов´язані з негайним припиненням правопорушень, включаючи вилучення продукції, виготовленої з порушенням прав на об´єкти інтелектуальної власності, матеріалів та обладнання, яке використовувалось для виготовлення зазначеної продукції, а також документів та інших предметів, що можуть служити доказом вчинення протиправних дій. При цьому з метою запобігання зловживанням з боку позивача (власника прав на об´єкти інтелектуальної власності) необхідно передбачити право суду приймати рішення про надання позивачем відповідного грошового забезпечення, а також надання відповідачу компенсації за завдану шкоду при відсутності правопорушення. Кримінальний кодекс України. Ввести в чинний Кодекс Главу XII «Злочини проти прав інтелектуальної власності», до якої включити за змістом ст.136 та ст.137, вилучивши їх із Глави IV «Злочини проти політичних і трудових прав громадян», а також ст.1486 та ст.1487 щодо захисту прав на комерційну таємницю, вилучивши їх із Глави VI «Господарські злочини». Також потрібно надати нову нумерацію статтям (відповідно статті 264—267).
При цьому дати нову редакцію ст.137 (265) що регламентує привласнення авторства на чужий об´єкт інтелектуальної власності, змінивши при цьому перелік об´єктів інтелектуальної власності, а також визначити, які саме дії вважаються незаконним використанням таких об´єктів, яке покарання очікує правопорушника.
— Кримінально-процесуальний кодекс України. Тут необхідні зміни в ст. 20 «Гласність судового розгляду» щодо забезпечення конфіденційності при судовому розгляді справ, пов´язаних з комерційною та банківською таємницею.
Необхідне доповння ст. 65 «Докази» положеннями щодо права суду вимагати від відповідача подання інформації стосовно третіх осіб, які брали участь у діях, що порушують права на об´єкти інтелектуальної власності.
Кодекс України про адміністративні правопорушення. Ввести нові чи доповнити існуючі статті положеннями, в яких: — зазначити, які саме дії вважаються незаконним використанням об´єктів інтелектуальної власності та яка відповідальність передбачена за такі дії (введення ст. 513 «Незаконне викори-стання об´єктів інтелектуальної власності» в Главу 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність»);
— надати право суддям районних (міських) судів розглядати справи про адміністративні правопорушення, зазначені в ст. 513 (доповнення до ст. 221 «Районні (міські) суди (судді)» Глави 17 «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення»);
— передбачити можливість застосування тимчасових заходів щодо забезпечення провад-ження у справах про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності. Зокрема, надати право суду або судді одноособове до розгляду справи по суті застосовувати дії щодо негайного припинення правопорушень, включаючи вилучення продукції, виготовленої з порушенням прав на об´єкти інтелектуальної власності, матеріалів та обладнання, яке використовувалось для виготовлення зазначеної продукції, а також документів та інших предметів, що можуть служити доказом вчинення протиправних дій. При цьому передбачити внесення потерпілим (власником прав на об´єкти інтелектуальної власності) відповідного грошового забезпечення для запобігання зловживанням своїми правами (введення ст. 260 «Заходи забезпечення про-вадження в справах про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності» в Главу 20 «Адміністративне затримання. Особистий огляд. Огляд речей і вилучення речей та документів»);
— передбачити обмеження строку вилучення зазначених вище продукції, предметів і документів до розгляду справи по суті про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності до 20 робочих днів або 31 календарних днів (введення ст. 265 «Обмеження строку вилучення речей і документів до розгляду справи про порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності» в Главу 20);
— передбачити надання особі, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності, компенсації за завдану шкоду при відсутності правопорушення (доповнення до ст. 269 «Потерпілий»);
— надати право представляти інтереси потерпілого або особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення прав на об´єкти інтелектуальної власності, представникам у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним) (доповнення до ст. 270 «Законні представники»);
— надати право судовим виконавцям, що перебувають при районних (міських) судах, а також уповноваженим особам органів внутрішніх справ та митних органів виконувати постанови про вилучення продукції, предметів і документів, пов´язаних з незаконним використанням об´єктів інтелектуальної власності, відповідно до ст. 513 (доповнення до ст. 313 «Органи, що виконують постанови про конфіскацію предмета, грошей»).
Митний кодекс України потрібно доповнити термінами, що пов’язані з питаннями захисту прав інтелектуальної власності, ст. 15 «Терміни, що вживаються в цьому Кодексі».
Ввести Розділ IV-І «Особливості митного оформлення та митного контролю щодо товарів, що містять об´єкти інтелектуальної власності», в який включити положення стосовно:
— ведення Державною митною службою реєстру об´єктів інтелектуальної власності;
— необхідності подання правовласником заяви, згідно з якою митними органами має здійснюватися захист прав на об´єкти інтелектуальної власності, які містяться в товарах, що перетинають митний кордон; — запровадження зборів за внесення об´єктів інтелектуальної власності до реєстру;
— умов призупинення митного оформлення товарів щодо яких є обгрунтовані підозри, що вони виготовлені з порушенням прав на об´єкти інтелектуальної власності;
— забезпечення витрат, пов´язаних з призупиненням митного оформлення, в тому числі внесення правовласником грошового забезпечення;
— умов скасування рішення щодо призупинення митного оформлення, включаючи внесення власником товару відповідної застави. Необхідно визначити механізм реалізації вказаних положень Митного кодексу, який може бути введений в дію постановою Кабінету Міністрів України.
Як висновок птрібно зазначити, що створення відповідної інфраструктури для виконання зазначених норм права щодо забезпечення захисту прав інтелектуальної власності є необхідним.
На правах рекламы: