Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Международные нормативные документы ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ "Про правонаступництво держав стосовно договорів"
описание | темы | ключевые слова 

 

ВІДЕНСЬКА КОНВЕНЦІЯ

про правонаступництво держав стосовно договорів*

ДАТА ПІДПИСАННЯ: 23.08.78 р.

ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ: 17.09.92 р.

Держави - учасниці цієї Конвенції, 

враховуючи глибокі зміни в міжнародному співтоваристві, зумовлені процесом деколонізації,

враховуючи також, що інші чинники можуть у майбутньому призводити до випадків правонаступництва держав,

усвідомлюючи в цих обставинах необхідність кодифікації і прогресивного розвитку норм, стосовно правонаступництва держав договорів як засобу забезпечення більш надійної правової основи міжнародних відносин,

відзначаючи, що принципи вільної згоди, сумлінності і pacta sunt servanda отримали загальне визнання,

підкреслюючи особливу важливість для зміцнення миру і міжнародного співробітництва послідовного дотримання спільних багатосторонніх договорів, що стосуються кодифікації і прогресивного розвитку міжнародного права, а також договорів, об'єкт і мета яких становлять інтерес для міжнародного співтовариства в цілому,

зважаючи на принципи міжнародного права, втілені в Статуті Організації Об'єднаних Націй, такі, як принципи рівноправності і самовизначення народів, суверенної рівності і незалежності всіх держав, невтручання у внутрішні справи держав, заборони загрози силою або її застосування і загальної поваги і дотримання прав людини та основних свобод для всіх,

нагадуючи, що повага територіальної цілісності і політичної незалежності будь-якої держави є вимогою Статуту Організації Об'єднаних Націй,

беручи до уваги положення Віденської конвенції 1969 року про право міжнародних договорів,

беручи також до уваги Статтю 73 зазначеної Конвенції,

підтверджуючи, що інші питання права міжнародних договорів, окрім тих, що можуть виникнути з правонаступництва держав, регулюються відповідними нормами міжнародного права, включаючи ті норми звичайного міжнародного права, які втілені у Віденській конвенції 1969 року про право міжнародних договорів,

підтверджуючи, що норми міжнародного звичаєвого права будуть і надалі регулювати питання, які не знайшли вирішення в положеннях цієї Конвенції,

домовилися про нижченаведене:

____________

* Набула чинності, в тому числі для України, 6 листопада 1996 р.

Частина I 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1

Сфера застосування цієї Конвенції

Ця Конвенція застосовується до наслідків правонаступництва держав щодо договорів між державами.

Стаття 2

Вживання термінів

(1) Для цілей цієї Конвенції:  

a) "договір" означає міжнародну угоду, укладену між державами у письмовій формі та яка регулюється міжнародним правом незалежно від того, чи міститься така угода в одному документі, в двох або декількох пов'язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування;

b) "правонаступництво держав" означає зміну однієї держави іншою в несенні відповідальності за міжнародні відносини будь-якої території;

c) "держава-попередниця" означає державу, яка була змінена іншою державою у випадку правонаступництва держав;


d) "держава-наступниця" означає державу, яка змінила іншу державу у випадку правонаступництва держав;

e) "момент правонаступництва держав" означає дату зміни державою-наступницею держави-попередниці в несенні відповідальності за міжнародні відносини стосовно території, яка є об'єктом правонаступництва держав;

f) "нова незалежна держава" означає державу-наступницю, територія якої безпосередньо перед моментом правонаступництва держав була залежною територією, за міжнародні відносини якої була відповідальна держава-попередниця;

g) "повідомлення про правонаступництво" означає стосовно багатостороннього договору будь-яке повідомлення в будь-якому формулюванні під будь-яким найменуванням, що робиться державою-правонаступницею і відображає її згоду бути пов'язаною цим договором;

h) "повноваження" означають стосовно повідомлення про правонаступництво або будь-яких інших повідомлень, передбачених цією Конвенцією, документ, який виходить від компетентного органу держави і завдяки якому одна або декілька осіб призначаються представляти цю державу з метою передачі цього повідомлення про правонаступництво або, в залежності від випадку, цього повідомлення;

і) "ратифікація", "прийняття" і "затвердження" означають, у залежності від випадку, міжнародний акт, що має таке найменування, за допомогою якого держава висловлює в міжнародному плані свою згоду на обов'язковість для неї договору;

j) "застереження" означає односторонню заяву в будь-якому формулюванні і під будь-яким найменуванням, зроблену державою при підписанні, ратифікації, прийнятті або затвердженні договору або приєднанні до нього, або при повідомленні про правонаступництво щодо договору, за допомогою якої вона бажає виключити або змінити юридичну чинність певних положень договору в їх застосуванні до даної держави;

k) "договірна держава" означає державу, що погодилася на обов'язковість для неї договору незалежно від того, чи набрав договір чинності чи ні;

l) "учасник" означає державу, що погодилася на обов'язковість для неї договору і для якої договір є чинним;

m) "інша держава-учасниця" означає щодо держави-наступниці будь-якого, окрім держави-попередниці, учасника договору, який є чинним у момент правонаступництва держав щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав; 

n) "міжнародна організація" означає неурядову організацію.

(2) Положення пункту (1), що стосуються вживання термінів у цій Конвенції, не зачіпають вживання цих термінів або значень, які можуть бути їм надані у внутрішньому праві будь-якої держави.

Стаття 3

Випадки, що не входять до сфери застосування цієї Конвенції

Той факт, що ця Конвенція не застосовується до наслідків правонаступництва держав стосовно міжнародних угод, укладених між державами та іншими суб'єктами міжнародного права, або стосовно міжнародних угод не в письмовій формі, не зачіпає:

a) застосування до таких випадків будь-яких норм, викладених у цій Конвенції, під чинність яких вони підпадають внаслідок міжнародного права незалежно від цієї Конвенції;

b) застосування між державами цієї Конвенції до наслідків правонаступництва держав щодо міжнародних угод, учасниками яких є також інші суб'єкти міжнародного права.

Стаття 4

Договори, що засновують міжнародні організації, і договори, прийняті в межах міжнародної організації

Ця Конвенція застосовується до наслідків правонаступництва держав стосовно:

a) будь-якого договору, який є установчим актом міжнародної організації, без шкоди для правил про придбання членства і без шкоди для інших відповідних правил даної організації;

b) будь-якого договору, прийнятого в межах міжнародної організації, без шкоди для відповідних правил даної організації.

Стаття 5

Зобов'язання, що набрали чинності на підставі міжнародного права незалежно від договорів

Той факт, що договір не вважається таким, що набрав чинності стосовно якої-небудь держави внаслідок застосування цієї Конвенції, жодною мірою не порушує обов'язки цієї держави виконувати будь-яке записане в договорі зобов'язання, що має чинність для неї згідно з міжнародним правом незалежно від договору.

Стаття 6

Випадки правонаступництва держав, що підпадають під чинність цієї Конвенції

Ця Конвенція застосовується тільки до наслідків правонаступництва держав, яке здійснюється згідно з міжнародним правом і особливо згідно з принципами міжнародного права, втіленими в Статуті Організації Об'єднаних Націй.


Стаття 7

Застосування цієї Конвенції в часі

(1) Без шкоди для застосування будь-яких норм, викладених у цій Конвенції, під чинність яких підпадали б наслідки правонаступництва держав внаслідок міжнародного права незалежно від Конвенції, ця Конвенція застосовується виключно щодо правонаступництва держав, що настало після набуття нею чинності, якщо не досягнута інша домовленість.

(2) Держава-наступниця може в момент вираження своєї згоди бути пов'язаною цією Конвенцією або в будь-який наступний момент зробити заяву, що вона буде застосовувати її положення до свого власного правонаступництва держав, що настало до набуття чинності цією Конвенцією, у своїх взаємовідносинах з будь-якою іншою договірною державою або з будь-якою іншою державою-учасницею Конвенції, яка зробить заяву про свою згоду із зазначеною заявою цієї держави-наступниці. З дати набуття чинності Конвенцією між державами, що зробили заяви, або з дати заяви про згоду - в залежності від того, яка з них є більш пізньою, - положення цієї Конвенції будуть застосовуватися до наслідків правонаступництва держав з моменту цього правонаступництва держав.

(3) Держава-наступниця може в момент підписання цієї Конвенції або в момент вираження своєї згоди бути пов'язаною нею зробити заяву, що вона буде тимчасово застосовувати її положення до свого власного правонаступництва держав, що настало до набуття чинності цією Конвенцією, у своїх взаємовідносинах з будь-якою іншою договірною державою або що її підписала, яка зробить заяву про свою згоду із зазначеною заявою цієї держави-наступниці; з дати такої заяви про згоду положення цієї Конвенції будуть застосовуватися тимчасово до наслідків правонаступництва держав у взаємовідносинах між цими двома державами з моменту цього правонаступництва держав.

(4) Заяви згідно з пунктами (2) або (3) повинні міститися в письмових повідомленнях, які направляються депозитарію, що буде інформувати учасників цієї Конвенції і держави, які мають право стати її учасниками, про вказані повідомлення і про їх зміст.

Стаття 8

Угоди про перехід договірних зобов'язань або прав держави-попередниці до держави-наступниці

(1) Зобов'язання або права держави-попередниці за договорами, які є чинні стосовно даної території в момент правонаступництва держав, не стають зобов'язаннями або правами держави-наступниці щодо інших держав-учасниць таких договорів внаслідок виключно того факту, що ця держава-попередниця і держава-наступниця уклали угоду про перехід таких зобов'язань або прав до держави-наступниці.

(2) Незалежно від укладання такої угоди наслідки правонаступництва держав за договорами, які є чинними в момент правонаступництва держав щодо вищезгаданої території, регулюються цією Конвенцією.

Стаття 9

Одностороння заява держави-наступниці про договори держави-попередниці

(1) Зобов'язання або права за договорами, які є чинними стосовно даної території в момент правонаступництва держав, не стають зобов'язаннями або правами держави-наступниці або інших держав-учасниць цих договорів внаслідок виключно того факту, що ця держава-наступниця зробила односторонню заяву про збереження чинності вказаних договорів щодо своєї території.

(2) У цьому випадку наслідки правонаступництва держав за договорами, які є чинними щодо вищезазначеної території в момент правонаступництва держав, регулюються цією Конвенцією.

Стаття 10

Договори, що передбачають участь держави-наступниці

(1) Коли договір передбачає, що у випадку правонаступництва держав державі-наступниці надається можливість вважати себе учасником цього договору, вона може повідомити про своє правонаступництво щодо цього договору згідно з його положеннями або, за відсутності таких, згідно з положеннями цієї Конвенції.

(2) Якщо договір передбачає, що у випадку правонаступництва держав держава-наступниця буде вважатися учасником цього договору, то це положення набуває чинності тільки тоді, коли ця держава-наступниця чітко у письмовій формі висловить на це свою згоду.

(3) У випадках, що підпадають під дію пунктів (1) або (2), держава-наступниця, що встановила свою згоду стати учасником договору, вважається такою з моменту правонаступництва держав, якщо договір не передбачає іншого або якщо не досягнута інша домовленість.

Стаття 11

Режими кордону

Правонаступництво держав як таке не зачіпає:

a) кордонів, установлених договором; або

b) зобов'язань і прав, установлених договором і які належать до режиму кордону.

Стаття 12

Інші територіальні режими

(1) Правонаступництво держав як таке не зачіпає:


a) зобов'язань, що стосуються користування будь-якою територією або обмежень щодо користування нею, встановлених договором на користь будь-якої території іноземної держави та які розглядаються як невід'ємно належні до вказаних територій;

b) прав, установлених договором на користь будь-якої території та які стосуються користування або обмежень щодо користування будь-якою територією іноземної держави та які розглядаються як невід'ємно належні до вказаних територій.

(2) Правонаступництво держав як таке не зачіпає:

a) зобов'язань, що стосуються користування будь-якою територією або обмежень щодо користування нею, встановлених договором на користь групи держав або всіх держав та які розглядаються як невід'ємно належні до цієї території;

b) прав, установлених договором на користь групи держав або всіх держав і які стосуються користування будь-якою територією або обмежень щодо користування нею і які розглядаються як невід'ємно належні до цієї території.

(3) Положення цієї Статті не застосовуються до договірних зобов'язань держави-попередниці, що передбачають заснування іноземних військових баз на території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

Стаття 13

Ця Конвенція і невід'ємний суверенітет над природними

багатствами і ресурсами

Ніщо в цій Конвенції не зачіпає принципів міжнародного права, які затверджують невід'ємний суверенітет кожного народу і кожної держави над своїми природними багатствами і ресурсами.

Стаття 14

Питання, які стосуються чинності договорів

Ніщо в цій Конвенції не повинно розглядатися як таке, що вирішує наперед в якому б то не було відношенні будь-яке питання, що стосується дійсності якого-небудь договору.

Частина II

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО ЩОДО ЧАСТИНИ ТЕРИТОРІЇ

 

Стаття 15

Правонаступництво щодо частини території

Якщо частина території держави або яка-небудь територія, за міжнародні відносини якої держава несе відповідальність і яка не є частиною її території, стає частиною території іншої держави:

a) договори держави-попередниці втрачають чинність щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав, з моменту правонаступництва; і

b) договори держави-наступниці набирають чинності щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, з моменту правонаступництва держав, за винятком тих випадків, коли з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору до даної території було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Частина III

НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ

 

Розділ 1

ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО

 

Стаття 16

Положення щодо договорів держави-попередниці

Нова незалежна держава не зобов'язана зберігати чинність будь-якого договору або ставати його учасником внаслідок виключно того факту, що в момент правонаступництва держав цей договір мав чинність щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

Розділ 2

БАГАТОСТОРОННІ ДОГОВОРИ

 

Стаття 17

Участь у договорах, які мали чинність у момент правонаступництва держав

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (2) і (3), нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасника будь-якого багатостороннього договору, який у момент правонаступництва держав мав чинність щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав.

(2) Пункт (1) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору стосовно нової незалежної держави було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(3) Якщо з положень договору або з обмеженої кількості держав, які брали участь у переговорах, і з об'єкта і цілей договору випливає, що участь у цьому договорі будь-якої іншої держави вимагає згоди всіх його учасників, нова незалежна держава може встановити свій статус як учасника цього договору тільки за наявності такої згоди.


Стаття 18

Участь у договорах, які не набрали чинності на момент правонаступництва держав

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як договірної держави багатостороннього договору, що не набрав чинності, якщо в момент правонаступництва держав держава-попередниця була договірною державою щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

(2) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), нова незалежна держава може шляхом повідомлення про правонаступництво встановити свій статус як учасника багатостороннього договору, що набрав чинності після моменту правонаступництва держав, якщо в момент правонаступництва держав держава-попередниця була договірною державою щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

(3) Пункти (1) і (2) не застосовуються, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо нової незалежної держави було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(4) Якщо з положень договору або з обмеженої кількості держав, які брали участь у переговорах, і з об'єкта і цілей договору випливає, що участь у цьому договорі будь-якої іншої держави вимагає згоди всіх його учасників або всіх договірних держав, нова незалежна держава може встановити свій статус як договірної держави або учасника цього договору тільки за наявності такої згоди.

(5) Коли договір передбачає, що для набуття ним чинності необхідна наявність певного числа договірних держав, нова незалежна держава, яка встановлює згідно з пунктом (1) свій статус як договірної держави щодо даного договору, розглядається для цілей вказаного положення як договірна держава, за винятком випадків, коли інший намір видно з даного договору або встановлено іншим чином.

Стаття 19

Участь у договорах, підписаних державою-попередницею під умовою ратифікації, прийняття або затвердження

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), якщо до моменту правонаступництва держав держава-попередниця підписала багатосторонній договір під умовою ратифікації, прийняття або затвердження і при цьому висловила намір поширити цей договір на територію, що є об'єктом правонаступництва держав, то нова незалежна держава може ратифікувати, прийняти або затвердити цей договір, як нібито вона його підписала сама, і тим самим вона може стати договірною державою або учасником цього договору.

(2) У цілях пункту (1), якщо інший намір не випливає з положень договору або не встановлений іншим чином, підписання державою-попередницею договору розглядається як вираження її наміру поширити цей договір на всю територію, за міжнародні відносини якої держава-попередниця несла відповідальність.

(3) Пункт (1) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо нової незалежної держави було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(4) Коли з положень договору або з обмеженої кількості держав, які брали участь у переговорах, і з об'єкта і цілей договору випливає, що участь у цьому договорі будь-якої іншої держави вимагає згоди всіх його учасників або всіх договірних держав, нова незалежна держава може стати договірною державою або учасником цього договору тільки за наявності такої згоди.

Стаття 20

Застереження

(1) Коли нова незалежна держава встановлює свій статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору шляхом повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтями 17 або 18, вона розглядається як така, що зберігає будь-яке застереження до цього договору, яке було чинне в момент правонаступництва держав щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, за винятком тих випадків, коли, роблячи повідомлення про правонаступництво, вона висловлює протилежний намір або формулює застереження, яке стосується того ж питання, що і вищезазначене застереження.

(2) Роблячи повідомлення про правонаступництво, що встановлює її статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору згідно зі Статтями 17 або 18, нова незалежна держава може сформулювати будь-яке застереження, окрім такого, яке виключається положеннями підпунктів a), b) або c) Статті 19 Віденської конвенції про право міжнародних договорів.

(3) У випадку, коли нова незалежна держава формулює яке-небудь застереження згідно з пунктом (2), правила, викладені в Статтях 20 - 23 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, застосовуються щодо цього застереження.

Стаття 21

Згода на обов'язковість частини договору і вибір різних положень

(1) Роблячи повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтями 17 і 18, яке встановлює її статус як договірної держави або учасника багатостороннього договору, нова незалежна держава може - якщо це допускається договором - висловити свою згоду на обов'язковість для неї лише частини договору або зробити вибір між різними його положеннями згідно з викладеними в цьому договорі умовами висловлення такої згоди або проведення такого вибору.

(2) Нова незалежна держава може також здійснювати на тих же умовах, що й інші учасники або договірні держави, будь-яке передбачене в договорі право анулювати або змінити будь-яку висловлену нею самою або державою-попередницею згоду щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, або зроблений нею самою або державою-попередницею вибір щодо такої території.


(3) Якщо нова незалежна держава згідно з пунктом (1) не висловлює своєї згоди або не робить вибору, або згідно з пунктом (2) не анулює і не змінює згоду держави-попередниці і не анулює і не змінює вибір держави-попередниці, вона буде розглядатися як така, що зберігає:

a) згоду держави-попередниці згідно з договором на обов'язковість щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, лише частини цього договору; або

b) вибір, зроблений державою-попередницею згідно з договором між різними його положеннями при застосуванні цього договору щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

Стаття 22

Повідомлення про правонаступництво

(1) Повідомлення про правонаступництво щодо багатостороннього договору згідно зі Статтями 17 або 18 робиться в письмовій формі.

(2) Якщо повідомлення про правонаступництво не підписано главою держави, главою уряду або міністром закордонних справ, то представнику держави, який передає це повідомлення, може бути запропоновано пред'явити повноваження.

(3) Якщо договором не передбачається інше, то повідомлення про правонаступництво:

a) направляється новою незалежною державою депозитарію або, якщо немає депозитарію, учасникам або договірним державам;

b) вважається зробленим новою незалежною державою з моменту одержання його депозитарієм або, якщо немає депозитарію, з моменту одержання його всіма учасниками або, в залежності від випадку, всіма договірними державами.

(4) Пункт (3) не зачіпає будь-якого обов'язку депозитарію, встановленого договором або встановленого іншим чином, інформувати учасників або договірні держави, про повідомлення про правонаступництво або про будь-яке пов'язане з ним сповіщення, зроблене новою незалежною державою.

(5) 3 урахуванням положень даного договору повідомлення про правонаступництво або пов'язане з ним сповіщення вважається одержаним державою, якій воно призначене, лише в момент повідомлення її про це депозитарієм.

Стаття 23

Наслідки повідомлення про правонаступництво

(1) У випадках, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, нова незалежна держава, яка зробила повідомлення про правонаступництво згідно зі Статтею 17 або пунктом (2) Статті 18, вважається учасником цього договору з моменту правонаступництва держав або з моменту набуття цим договором чинності, якщо останнє настає пізніше.

(2) Однак чинність цього договору буде вважатися зупиненою між новою незалежною державою та іншими учасниками договору до моменту вироблення повідомлення про правонаступництво, за винятком випадків, коли цей договір застосовується тимчасово згідно зі Статтею 27 або коли встановлена інша домовленість.

(3) У випадку, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, нова незалежна держава, що зробила повідомлення про правонаступництво згідно з пунктом (1) Статті 18, вважається договірною державою цього договору з моменту вироблення повідомлення про правонаступництво.

Розділ 3

ДВОСТОРОННІ ДОГОВОРИ

 

Стаття 24

Умови, згідно з якими договір вважається чинним у випадку правонаступництва держав

(1) Двосторонній договір, який у момент правонаступництва держав був чинним щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, вважається чинним між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, коли:

a) вони чітко про це домовилися; або

b) внаслідок своєї поведінки вони повинні вважатися такими, що висловили таку домовленість.

(2) Договір, що вважається чинним згідно з пунктом (1), застосовується у взаємовідносинах між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею з моменту правонаступництва держав, якщо інший намір не випливає з їхньої угоди або не встановлений іншим чином.

Стаття 25

Відносини між державою-попередницею і новою незалежною державою

Договір, який згідно зі Статтею 24 вважається чинним також між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, не повинен внаслідок виключно одного цього факту вважатися чинним у взаємовідносинах між державою-попередницею і новою незалежною державою.


Стаття 26

Припинення, зупинення чинності або зміна договору між державою-попередницею та іншою державою-учасницею

(1) Коли згідно зі Статтею 24 договір вважається чинним між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, то:

a) цей договір не припиняє чинності у взаємовідносинах між ними внаслідок виключно того факту, що він був згодом припинений у взаємовідносинах між державою-попередницею та іншою державою-учасницею;

b) його чинність у взаємовідносинах між ними не зупиняється внаслідок виключно того факту, що його чинність згодом була призупинена у взаємовідносинах між державою-попередницею та іншою державою-учасницею;

c) цей договір не змінюється у взаємовідносинах між ними внаслідок виключно того факту, що він був згодом змінений у взаємовідносинах між державою-попередницею та іншою державою-учасницею.

(2) Той факт, що договір був припинений або відповідно його чинність між державою-попередницею та іншою державою-учасницею була призупинена після моменту правонаступництва держав, не перешкоджає тому, щоб цей договір вважали чинним або відповідно, щоб його чинність не вважалась зупиненою у взаємовідносинах між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, якщо згідно зі Статтею 24 встановлено, що вони про це домовилися.

(3) Той факт, що договір був змінений у взаємовідносинах між державою-попередницею та іншою державою-учасницею після моменту правонаступництва держав, не перешкоджає тому, щоб незмінений договір вважався чинним згідно зі Статтею 24 у взаємовідносинах між новою незалежною державою та іншою державою-учасницею, якщо не встановлено, що вони мали намір застосовувати між собою змінений договір.

Розділ 4

ТИМЧАСОВЕ ЗАСТОСУВАННЯ

 

Стаття 27

Багатосторонні договори

(1) Якщо в момент правонаступництва держав багатосторонній договір був чинним щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, і нова незалежна держава повідомляє про свій намір застосовувати цей договір тимчасово щодо своєї території, то цей договір буде застосовуватися тимчасово між новою незалежною державою і будь-яким учасником, який чітко висловлює свою згоду з цим або внаслідок своєї поведінки повинен розглядатися як такий, що висловив таку згоду.

(2) Проте у випадку договору, який належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, необхідна згода всіх учасників на таке тимчасове застосування.

(3) Якщо в момент правонаступництва держав багатосторонній договір, який ще не набрав чинності, застосовувався щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, і нова незалежна держава повідомляє про свій намір продовжувати застосовувати цей договір тимчасово щодо своєї території, то такий договір продовжує застосовуватися тимчасово між новою незалежною державою і будь-якою договірною державою, яка чітко висловлює свою згоду з цим або внаслідок своєї поведінки повинна розглядатися як така, що висловила таку згоду.

(4) Проте у випадку договору, який належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, необхідна згода всіх договірних держав на продовження такого тимчасового застосування.

(5) Пункти (1) - (4) не застосовуються, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування договору щодо нової незалежної держави було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 28

Двосторонні договори

Двосторонній договір, який у момент правонаступництва держав був чинним або застосовувався тимчасово щодо території, що є об'єктом правонаступництва держав, вважається тимчасово застосовуваним між новою незалежною державою та іншою відповідною державою, коли:

a) вони чітко про це домовилися; або

b) внаслідок своєї поведінки вони повинні вважатися такими, що висловили таку домовленість.

Стаття 29

Припинення тимчасового застосування

(1) У випадках, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, тимчасове застосування багатостороннього договору згідно з положеннями Статті 27 може бути припинено:

a) шляхом повідомлення про припинення через певний розумний строк, зробленого новою незалежною державою або учасником або договірною державою, яка тимчасово застосовує договір, і по закінченні цього строку; або

b) у випадку договору, що належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, шляхом повідомлення про припинення через певний розумний строк, зроблене новою незалежною державою або всіма учасниками або, в залежності від випадку, всіма договірними державами, і по закінченні цього строку.


(2) У випадках, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, тимчасове застосування двостороннього договору згідно з положеннями Статті 28 може бути припинено шляхом повідомлення про припинення через певний розумний строк, зробленого новою незалежною державою або іншою відповідною державою, і по закінченні цього строку.

(3) У випадках, коли договором не передбачений більш короткий строк для його припинення або не встановлена інша домовленість, розумний строк припинення становить дванадцять місяців з моменту одержання відповідного повідомлення іншою державою, або іншими державами, які тимчасово застосовують договір.

(4) У випадках, коли договір не передбачає іншого або коли не встановлена інша домовленість, тимчасове застосування багатостороннього договору згідно з положеннями Статті 27 припиняється, якщо нова незалежна держава повідомить про свій намір не ставати учасником цього договору.

Розділ 5

НОВІ НЕЗАЛЕЖНІ ДЕРЖАВИ, ЩО УТВОРИЛИСЯ З ДВОХ АБО ДЕКІЛЬКОХ ТЕРИТОРІЙ

 

Стаття 30

Нові незалежні держави, що утворилися з двох або декількох територій

(1) У випадку нової незалежної держави, що утворилася з двох або декількох територій, застосовуються Статті 16 - 29.

(2) Коли нова незалежна держава, що утворилася з двох або декількох територій, вважається або стає внаслідок положень Статей 17, 18 або 24 учасником договору, який у момент правонаступництва держав був чинним або щодо якого була дана згода на обов'язковість його стосовно однієї або декількох, але не всіх зазначених територій, цей договір застосовується щодо всієї території такої нової незалежної держави, за винятком випадків, коли:

a) з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо всієї території було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії;

b) у випадку багатостороннього договору, який не підпадає під чинність пункту (3) Статті 17 або пункту (4) Статті 18, повідомлення про правонаступництво обмежується територією, щодо якої цей договір був чинним у момент правонаступництва держав або щодо якої до цього моменту була дана згода на обов'язковість цього договору;

c) у випадку багатостороннього договору, що підпадає під чинність пункту (3) Статті 17 або пункту (4) Статті 18, нова незалежна держава та інші держави-учасники або, в залежності від випадку, інші договірні держави домовилися про це; або

d) у випадку двостороннього договору нова незалежна держава та інша відповідна держава домовилися про це.

(3) Коли нова незалежна держава, що утворилася з двох або декількох територій, стає учасником багатостороннього договору згідно з положеннями Статті 19 і коли при підписанні його державою або державою-попередницею було висловлено намір поширити цей договір на одну або декілька, але не на всі зазначені території, цей договір застосовується щодо всієї території такої нової незалежної держави, за винятком випадків, коли:

a) з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо всієї території було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії;

b) у випадку багатостороннього договору, який не підпадає під чинність пункту (4) Статті 19, ратифікація, прийняття або затвердження договору обмежується територією або територіями, на які передбачалося поширити цей договір; або

c) у випадку багатостороннього договору, який підпадає під чинність пункту (4) Статті 19, нова незалежна держава та інші держави-учасниці або, в залежності від випадку, інші договірні держави домовилися про це.

Частина IV

ОБ'ЄДНАННЯ І ВІДДІЛЕННЯ ДЕРЖАВ

 

Стаття 31

Наслідки об'єднання держав щодо договорів, які набрали чинності в момент правонаступництва держав

(1) Коли дві або декілька держав об'єднуються і завдяки цьому утворюють одну державу-наступницю, будь-який договір, який був чинним у момент правонаступництва держав щодо будь-якої з них, продовжує бути чинним щодо цієї держави-наступниці, за винятком випадків, коли;

a) держава-наступниця та інша держава-учасниця або інші держави-учасниці домовились про інше; або

b) з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(2) Будь-який договір, який продовжує бути чинним згідно з пунктом (1), застосовується лише щодо тієї частини території держави-наступниці, стосовно якої цей договір є чинним у момент правонаступництва держав, за винятком випадків, коли:


a) у випадку багатостороннього договору, який не належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця робить повідомлення про те, що цей договір застосовується щодо всієї її території;

b) у випадку багатостороннього договору, який належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця та всі інші держави-учасниці домовилися про інше; або

c) у випадку двостороннього договору держава-наступниця та інша держава-учасниця домовилися про інше.

(3) Пункт (2) а) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо всієї території держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 32

Наслідки об'єднання держав для договорів, які не є чинними в момент правонаступництва держав

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), держава-наступниця, вказана в Статті 31, може шляхом повідомлення встановити свій статус як договірної держави багатостороннього договору, який не є чинним, якщо в момент правонаступництва держав будь-яка держава-попередниця була договірною державою цього договору.

(2) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), держава-наступниця, указана в Статті 31, може шляхом повідомлення встановити свій статус як учасника багатостороннього договору, що набрав чинності після моменту правонаступництва держав, якщо в момент правонаступництва держав будь-яка держава-попередниця була договірною державою цього договору.

(3) Пункти (1) і (2) не застосовуються, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(4) Якщо договір належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-правонаступниця може встановити свій статус як учасника або договірної держави цього договору лише за згодою всіх учасників або всіх договірних держав.

(5) Будь-який договір, щодо якого держава-наступниця стає договірною державою або учасником згідно з пунктами (1) або (2), застосовується лише щодо тієї частини території держави-наступниці, щодо якої до моменту правонаступництва держав була висловлена згода на обов'язковість даного договору, за винятком випадків, коли:

a) у випадку багатостороннього договору, який не належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця вказує в своєму повідомленні, зробленому згідно з положеннями пунктів (1) або (2), що цей договір застосовується щодо всієї її території; або

b) у випадку багатостороннього договору, який належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця і всі його учасники або, залежно від випадку, всі договірні держави домовилися про інше.

(6) Пункт (5) а) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо всієї території держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 33

Наслідки об'єднання держав для договорів, підписаних державою-попередницею під умовою ратифікації, прийняття або затвердження

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (2) і (3), якщо до моменту правонаступництва держав одна з держав-попередниць підписала багатосторонній договір під умовою ратифікації, прийняття або затвердження, держава-наступниця, вказана в Статті 31, може ратифікувати, прийняти або затвердити цей договір, як нібито вона його підписала, і, таким чином, стати учасником або договірною державою цього договору.

(2) Пункт (1) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору до держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(3) Якщо договір належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця може стати договірною державою або учасницею цього договору лише за згодою всіх його учасників або всіх договірних держав.

(4) Будь-який договір, щодо якого держава-наступниця стає договірною державою або учасником згідно з пунктом (1), застосовується лише до тієї частини території держави-наступниці, щодо якої цей договір був підписаний однією з держав-попередниць, за винятком випадків, коли:

a) у випадку багатостороннього договору, який не належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця при ратифікації, прийнятті або затвердженні договору зазначає в своєму повідомленні, що цей договір застосовується щодо всієї її території; або

b) у випадку багатостороннього договору, який належить до категорії, зазначеної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця і всі його учасники або, залежно від випадку, всі договірні держави домовилися про інше.


(5) Пункт (4) а) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо всієї території держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 34

Правонаступництво держав у випадках відокремлення частин держави

(1) Коли частина або частини території держави відокремлюються і утворюють одну або декілька держав незалежно від того, чи продовжує існувати держава-попередниця:

a) будь-який договір, який є чинним у момент правонаступництва держав, продовжує бути чинним щодо кожної утвореної таким чином держави-наступниці;

b) будь-який договір, який є чинним у момент правонаступництва держав стосовно лише тієї частини території держави-попередниці, яка стала державою-наступницею, продовжує бути чинним щодо тільки цієї держави-наступниці.

(2) Пункт (1) не застосовується, якщо:

a) відповідні держави домовилися про інше; або

b) з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо даної держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 35

Положення, коли держава продовжує існувати після відокремлення частини її території

Коли після відокремлення будь-якої частини її території держава-попередниця продовжує існувати, будь-який договір, який у момент правонаступництва держав був чинним щодо держави-попередниці, продовжує бути чинним щодо її території, що збереглася, за винятком випадків, коли:

a) відповідні держави домовилися про інше;

b) встановлено, що договір стосувався лише тієї території, яка відокремилася від держави-попередниці; або

c) з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування договору щодо держави-попередниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

Стаття 36

Участь у договорах, які не були чинними в момент правонаступництва держав, у випадках відокремлення частин держави

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), держава-наступниця, вказана в пункті (1) Статті 34, може шляхом повідомлення встановити свій статус як договірної держави багатостороннього договору, який не є чинним, якщо в момент правонаступництва держав держава-попередниця була договірною державою цього договору щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

(2) 3 винятками, передбаченими пунктами (3) і (4), держава-наступниця, вказана в пункті (1) Статті 34, може шляхом повідомлення встановити свій статус як учасника багатостороннього договору, що набуває чинності після моменту правонаступництва держав, якщо в момент правонаступництва держав держава-попередниця була договірною державою цього договору щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав.

(3) Пункти (1) і (2) не застосовуються, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо даної держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(4) Якщо договір належав до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця може встановити свій статус як учасника або договірної держави цього договору лише за згодою всіх його учасників або всіх договірних держав.

Стаття 37

Участь, у випадках відокремлення частин держави, в договорах, підписаних державою-попередницею під умовою ратифікації, прийняття або затвердження

(1) 3 винятками, передбаченими пунктами (2) і (3), якщо до моменту правонаступництва держав держава-попередниця підписала багатосторонній договір під умовою ратифікації, прийняття або затвердження і цей договір, якби він у момент правонаступництва держав був чинним, застосовувався б щодо території, яка є об'єктом правонаступництва держав, держава-наступниця, вказана в пункті (1) Статті 34, може ратифікувати, прийняти або затвердити цей договір, як нібито вона його підписала, і, таким чином, стати договірною державою або учасником цього договору.

(2) Пункт (1) не застосовується, якщо з договору видно або іншим чином встановлено, що застосування цього договору щодо держави-наступниці було б несумісне з об'єктом і цілями цього договору або докорінно змінило б умови його дії.

(3) Якщо договір належить до категорії, вказаної в пункті (3) Статті 17, держава-наступниця може стати договірною державою або учасником цього договору тільки за згодою всіх його учасників або всіх договірних держав.


Стаття 38

Повідомлення

(1) Будь-яке повідомлення згідно зі Статтями 31, 32 або 36 робиться в письмовій формі.

(2) Якщо повідомлення не підписане главою держави, главою уряду або міністром закордонних справ, то представнику держави, який передає це повідомлення, може бути запропоновано пред'явити повноваження.

(3) Якщо договором не передбачається інше, то повідомлення:

a) направляється державою-наступницею депозитарію або, якщо немає депозитарію, учасникам або договірним державам;

b) вважається зробленим державою-наступницею з моменту отримання його депозитарієм або, якщо немає депозитарію, з моменту отримання його всіма учасниками або, в залежності від випадку, всіма договірними державами.

(4) Пункт (3) не зачіпає будь-якого обов'язку депозитарію, встановленого договором або встановленого іншим чином, інформувати учасників або договірні держави про повідомлення або про будь-яке пов'язане з ним сповіщення, зроблене державою-наступницею.

(5) 3 урахуванням положень даного договору таке повідомлення або сповіщення вважається отриманим державою, якій воно призначалося, лише в момент повідомлення її про це депозитарієм.

Частина V

ІНШІ ПОСТАНОВИ

 

Стаття 39

Випадки відповідальності держав і початку воєнних дій

Положення цієї Конвенції не визначають наперед жодного з питань, які можуть виникнути стосовно наслідків правонаступництва держав щодо якого-небудь договору з міжнародної відповідальності держави або з початку воєнних дій між державами.

Стаття 40

Випадки воєнної окупації

Положення цієї Конвенції не визначають наперед жодного з питань, які можуть виникнути щодо якого-небудь договору з воєнної окупації території.

Частина VI

ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ

 

Стаття 41

Консультації та переговори

У випадку виникнення спору між двома або декількома учасниками цієї Конвенції стосовно її тлумачення або застосування вони будуть, на прохання будь-кого з них, прагнути вирішити його шляхом проведення консультацій і переговорів.

Стаття 42

Процедура примирення

Якщо спір не був вирішений протягом шести місяців з дня прохання, вказаного в Статті 41, будь-яка сторона в спорі може передати його на процедуру примирення, передбачену в Додатку до цієї Конвенції, звернувшись з відповідним проханням до Генерального секретаря Організації Об'єднаних Націй і повідомивши про це іншу або інші сторони в спорі.

Стаття 43

Судове вирішення та арбітраж

Будь-яка держава при підписанні або ратифікації цієї Конвенції або при приєднанні до неї в будь-який момент після цього може шляхом повідомлення на ім'я депозитарію заявити, що у випадку, коли спір не був вирішений за допомогою застосування процедур, указаних у Статтях 41 і 42, цей спір може бути переданий на вирішення Міжнародного Суду шляхом письмової заяви будь-якої сторони в спорі або ж на арбітраж за умови, що інша держава-сторона в спорі зробила таку ж заяву.

Стаття 44

Вирішення за взаємною згодою

Незалежно від положень Статей 41, 42 і 43, у випадку виникнення спору між двома або декількома учасниками цієї Конвенції стосовно її тлумачення або застосування, вони можуть за взаємною згодою передати його в Міжнародний Суд або на арбітраж чи обрати іншу відповідну процедуру врегулювання спорів.

Стаття 45

Інші положення, що є чинними, про вирішення спорів

Ніщо в Статтях 41 - 44 не зачіпає прав або зобов'язань учасників цієї Конвенції, передбачених будь-якими чинними положеннями, які пов'язують їх щодо врегулювання спорів.

Частина VII

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

 


Стаття 46

Підписання

Ця Конвенція відкрита для підписання всіма державами до 28 лютого 1979 року в Федеральному міністерстві закордонних справ Австрійської Республіки, а після цього - до 31 серпня 1979 року - в центральних установах Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку.

Стаття 47

Ратифікація

Ця Конвенція підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 48

Приєднання

Ця Конвенція відкрита для приєднання будь-якої держави. Документи про приєднання здаються на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 49

Набуття чинності

(1) Ця Конвенція набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання п'ятнадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

(2) Для кожної держави, що ратифікувала Конвенцію або приєдналася до неї після здачі на зберігання п'ятнадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання, Конвенція набуває чинності на тридцятий день після здачі на зберігання цією державою ратифікаційної грамоти або документа про приєднання.

Стаття 50

Автентичні тексти

Оригінал цієї Конвенції, англійський, арабський, іспанський, китайський, російський і французький тексти якої є однаково автентичними, здається на зберігання Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй.

На посвідчення чого нижчепідписані повноважні представники, належним чином уповноважені своїми урядами, підписали цю Конвенцію.

Здійснено у Відні двадцять третього серпня тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року. 

 

  

  

Додаток 

 

(1) Генеральний секретар Організації Об'єднаних Націй складає і веде список мирових посередників з числа кваліфікованих юристів. З цією метою кожній державі - члену Організації Об'єднаних Націй або учаснику цієї Конвенції пропонується призначити двох мирових посередників, і імена призначених таким чином осіб утворять вказаний список. Мирові посередники - включаючи мирових посередників, призначених для заповнення вакансії, яка випадково відкрилася, - призначаються на строк у п'ять років, і цей строк може бути відновлений. Мировий посередник по закінченні строку, на який він був призначений, буде продовжувати виконувати будь-які функції, для здійснення яких він був обраний згідно з положеннями наступного пункту.

(2) Якщо до Генерального секретаря направляється прохання згідно з положеннями Статті 42, він передає спір на розгляд комісії з примирення, утвореної наступним чином.

Держава або держави, яка є або які є однією стороною в спорі, призначають:

a) одного мирового посередника, який є громадянином цієї держави або однієї з цих держав, із числа осіб, включених у згаданий у пункті (1) список, або з числа інших осіб; і

b) одного мирового посередника, який не є громадянином цієї держави або однієї з цих держав, із числа включених у згаданий список осіб.

Держава або держави, яка є або які є іншою стороною в спорі, призначають двох мирових посередників таким же чином. Чотири мирових посередники, які обираються сторонами, повинні бути призначені протягом шістдесяти днів з тієї дати, коли Генеральний секретар одержує відповідне прохання.

Ці чотири мирових посередники протягом шістдесяти днів з дати призначення останнього з них призначають з числа включених у список осіб п'ятого мирового посередника, який буде головою.

Якщо голова або будь-який з інших мирових посередників не призначаються протягом передбачених вище для їх призначення строків, то вони призначаються Генеральним секретарем протягом шістдесяти днів з дати закінчення відповідного строку. Призначення голови може бути проведено Генеральним секретарем або з числа осіб, включених у список, або з числа членів Комісії міжнародного права. Будь-який з строків, протягом яких повинні бути зроблені призначення, може бути продовжений за згодою сторін у спорі.


Будь-яка вакансія повинна бути заповнена тим же способом, що був указаний для первинного призначення.

(3) Комісія з примирення сама встановлює свою процедуру. Комісія може, за згодою сторін у спорі, запропонувати будь-якому з учасників цієї Конвенції подати їй свою думку усно або письмово. Комісія приймає рішення і робить рекомендації більшістю голосів своїх п'яти членів.

(4) Комісія може звертати увагу сторін у спорі на будь-які заходи, які можуть полегшити полюбовне вирішення спору.

(5) Комісія заслуховує сторони, розглядає претензії і заперечення і вносить на розгляд сторін пропозиції, спрямовані на досягнення полюбовного вирішення спору.

(6) Комісія повинна подати свою доповідь протягом дванадцяти місяців, наступних за датою її створення. Ця доповідь направляється Генеральному секретарю і передається сторонам у спорі. Доповідь Комісії, включаючи будь-які висновки, що містяться в ній про питання факту і питання права, не є обов'язковою для сторін і є лише рекомендацією, запропонованою на розгляд сторін з метою полегшення полюбовного вирішення спору.

(7) Генеральний секретар надає Комісії допомогу і засоби обслуговування, в яких вона може мати потребу. Видатки Комісії покриваються Організацією Об'єднаних Націй.

_____________

 


На правах рекламы: