Главная

Болонский процесс. Автоматизация учебного процесса - Офис методиста

Судебная практика ПОСТАНОВА "Деякі проблеми розрахунків векселями у зовнішньоекономічній діяльності" ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
описание | темы | ключевые слова 





ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.02.2002 р.
N 17-5-20/01-6141



Деякі проблеми розрахунків векселями у зовнішньоекономічній діяльності

Вищий господарський суд України, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси (далі - ДПІ) на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2001 р. і постанову від 30.10.2001 р. у справі N 17-5-20/01-6141 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "У..." (далі - ТОВ "У...") до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси про визнання недійсним акта постановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 серпня 2001 р. позов задоволено: рішення відповідача (ДПІ) N 215-22-2-30259937/5705 від 04.07.2001 р. про застосування до ТОВ "У..." фінансових санкцій у сумі 106088,49 грн. за порушення ст. 2 Закону України від 23.09.94 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" визнано недійсним.

Рішення мотивовано тим, що повернення авансового платежу в сумі 102000 дол. США контрагентом ТОВ "У..." по контракту N 1 від 10.01.2001 р. - компанією "F..." здійснено шляхом передачі позивачу на вказану суму векселів по акту передачі від 20.04.2001 р., у зв'язку з чим перевищення 90-денного терміну повернення попередньої оплати не було. Законність такої операції обгрунтована посиланнями на статті 1, 11, 14, 41, 77 Одноманітного закону про переказний і простий вексель, ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", п. 4 "а" ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Інструкцію N 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обігу", яка діяла на момент здійснення валютних операцій.

Постановою від 30.10.2001 р. Одеський апеляційний господарський суд рішення господарського суду залишив без зміни з тих же підстав.

Поданою касаційною скаргою відповідач (ДПІ) просить Вищий господарський суд України скасувати рішення місцевого і постанову апеляційного судів, у позові відмовити. Скаржник стверджує, що відповідно до Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою КМУ і НБУ від 10.09.92 р. N 528, векселя можуть видаватися тільки для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги. Застосовані у спірних відносинах векселі не є товарними, на рахунок позивача повернуті не долари США, а національна валюта, тому його спірне рішення є таким, що відповідає законодавству.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами при прийнятті оскаржених рішення і постанови дійшла висновку, що вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення з наступних підстав.

10.01.2001 р. ТОВ "У..." уклало імпортний контракт N 1 з компанією "F..." на закупку у неї 600 МТ борошна пшеничного вищої якості за ціною 170 дол. США за 1 тонну загальною вартістю 102000 дол. США. Пунктом 6.5 контракту сторони передбачили відвантаження товару протягом 90 робочих днів з моменту 100 відсоткової попередньої оплати за всю партію товару.

23.01.2001 р. платіжним дорученням N 01 позивач здійснив попередню оплату вартості товару у сумі 102000 дол. США.

Додатками від 10.04.2001 р. і 11.04.2001 р. до вказаного контракту сторони дійшли згоди про зменшення терміну відвантаження товару до 50 днів, а за несвоєчасне відвантаження встановили сплату пені у розмірі 0,1 відсотка від вартості товару.

Оскільки цей термін не було дотримано, листом від 10.04.2001 р. N 15 ТОВ "У..." і листом від 11.04.2001 р. N 26 компанії "F..." сторони узгодили повернення попередньої оплати в сумі 102000 дол. США шляхом передачі двох векселів.

20.04.2001 р. відповідно до акта прийому-передачі, підписаним позивачем і кінокомпанією, компанія здійснила повернення авансового платежу, отриманого по контракту N 1 від 23.01.2001 р. шляхом передачі позивачу простих векселів N 753282100217 від 10.01.2001 р. у сумі 35000 дол. США та N 753282100218 від 10.04.2001 р. у сумі 70000 дол. США.

Перевищення 90-денного терміну повернення попередньої оплати не було.

Товар по спірному контракту в період з 10.04.2001 р. і по дату перевірки позивача відповідачем 25.06.2001 р. не повинен був поступати на митну територію. Не сплинув 90-денний термін надходження в Україну передбаченого до імпорту борошна за період 23.01.2001 р. (дата попередньої оплати) до 20.04.2001 р. (момент передачі векселів на повернення оплати), передбаченого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР (зі змінами і доповненнями), на який посилається скаржник.

Законність операції по передачі векселів в іноземній валюті, емітованих єдиним резидентом України, виданих нерезиденту по індосаменту останнього на користь іншого резидента України підтверджена листом НБУ від 09.03.99 N 13-124/436-2019, так як передача таких векселів нерезидентом іншому резиденту шляхом індосаменту, законодавством про вексельний обіг та іншим законодавством, як правомірно визначеними місцевий і апеляційний суди, не заборонена. НБУ, посилаючись на ст. 3 Декрету КМУ N 15-93 та ст. 41 Одноманітного закону про переказні векселі і прості векселі вважає, що сума векселя в іноземній валюті, яка підлягає сплаті, може бути сплачена в національній валюті за її курсом на день настання строку платежу і без необхідності отримання ліцензії.

Твердження скаржника (ДПІ), що факт індосаменту "нетоварних" векселів є порушенням вимог постанови КМУ і НБУ від 10.09.92 N 528 "Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків", оскільки використовування векселя, а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосаментами і авалістами можуть тільки юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, для оплати за фактично виготовлену продукцію, виконані роботи і надані послуги касаційною інстанцією вважається помилковим, оскільки у спірних відносинах мала місце не оплата за фактично поставлену продукцію, а повернення коштів, які були попередньо сплачені позивачем за поставку продукції в майбутньому згідно з контрактом N 1 від 10.01.2001 р.

Частиною 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану місцевим і апеляційним судами обставинам справи, такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси на рішення господарського суду Одеської області від 13.08.2001 р. і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.10.2001 р. у справі N 17-5-20/01-6141 залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду - без змін.

Суд не сприйняв також доводи податкового органу-відповідача з приводу безтоварності спірних векселів, хоча і йшлося про повернення за допомогою векселів здійсненої передоплати за товари, що не були поставлені. Видача безтоварних векселів заборонена у ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні", що дозволяє видачу векселів лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи і надані послуги. Проте, у цьому випадку слід розрізняти такі поняття як "видача векселя" і "передача векселя". Ці поняття розрізняє, зокрема, і Закон України "Про обіг векселів в Україні" (наприклад, у ч. 3 ст. 4). Роз'яснення поняття "видача векселя" дає Департамент платіжних систем НБУ у "Віснику Національного банку України" N 7/99. Тут фактично йдеться про первинну емісію (виписку) векселя. Отже, можна дійти висновку, що поняття "передача векселя" має інше значення і передбачає вже подальше використання векселя вторинними векселедержателями. Відповідно встановлені вищенаведені обмеження стосуються лише випадків видачі, а не передачі векселя. Саме так ця проблема розглядається і у листі НБУ від 10.04.2000 N 18-211/1009-2283.

____________



Надруковано:
"Вісник господарського судочинства",
N 2, 2002 р.



На правах рекламы: